10 реалізованих проєктів соціального житла у Європі (фото)

Питання, як привести квартиру чи будинок у відповідність до різних потреб мешканців, цікавило архітекторів усіх часів. Від початку ХХ століття точилась боротьба за мінімальні вимоги, функціональність і стандарти. Зараз теж ведуться актуальні архітектурні дебати довкола питань оптимізації, сталого розвитку, більшої гнучкості планування і зміцнення житлових кварталів. Дати на це архітектурні відповіді непросто, адже нинішнє будівництво підпорядковується численним обмеженням, зокрема і щодо розміру квартир, їх планування та необхідності відповідати стандартам.

Тож для архітекторів це особливий виклик – попри суворі правила знаходити нові, якісні і переконливі з дизайнерської точки зору рішення. Часто відкритими до експериментів замовниками виступають будівельні групи і кооперативи, причому вони й самі активно долучаються до процесу планування, пише Хмарочос.

Актуальні приклади з Німеччини і сусідніх з нею країн показують, як забудовники, мешканці та архітектори проєктують і зводять будинки, що відповідають їхнім уявленням і способам життя. При цьому житлові концепції сягають від життя в спільноті до власних чотирьох стін. Різноманітна в них і типологія: від міського житлового кварталу, до житлового масиву, блокованого будинку і аж до доступного по ціні власного приватного будинку.

Промисловість стає житлом

Ареал Цвікі, Дюбендорф, Швейцарія

2013 року в районі Цвікі на північ від Цюриха почали будувати новий квартал. Від 1840 року прядильня Цвікі виготовляла нитки для шиття і ткацькі волокна. 2001 року виробництво перевели за кордон. Залишилась стара фабрика і земля, яку практично не використовували. Там, на перетині колишніх передмість, виросло місто між транспортними магістралями. Так сформувався фрагментований і місцями незатишний міський ландшафт на території кількох громад. Сучасний виклик полягає у тому, щоб не тільки зводити там нові будинки, але і розвивати поселення з міським характером та створювати взаємозв’язки.

Три типи: висотний будинок, блок і зала

На початку розробки проєкту багато моментів у концепції подальшого користування залишались відкритими. Тож від учасників конкурсної програми вимагали гнучких структур, які мали б однаково пасувати як для житла, так і для роботи. Отже, жодних типових житлових чи офісних споруд, натомість – мультифункціональні міські будинки? Проте, можливо, будинок "все в одному" – це теж не вихід, адже врешті-решт люди бажають мати будівлю з певними властивостями – висотну і повітряну, велику і міцну, або, можливо, пласку і широку? Виходячи з таких фундаментальних фізичних властивостей, архітектори обрали три типи будівель: стрункий багатоповерховий дім, масивний блок і плоску залу.

Житло й робота

Кожен із обраних типів можна адаптувати і для проживання, і для широкого спектру інших функцій. Конкретно ці основні типи розробляють, уже виходячи з їхнього розташування і з вимог відповідних користувачів. Поставлені одне за одним і частково з’єднані одне з одним містками, багатосекційні елементи, блоки і зали ущільнюються, перетворюючись на систему різноманітних приміщень і можливих функцій.

Багатосекційний висотний будинок

Просякнуті світлом багатосекційні висотні будинки виграють від нетипової у наш час глибини будівництва, яка становить тут лише вісім метрів. Такі будинки добре пасують для студій, малих і середніх квартир, майстерень, дрібного бізнесу чи магазинів. Завдяки невеликій глибині чутливі до шуму приміщення можна розмістити відповідно на тихій стороні.

Блок

Великі компактні блоки з атріумами доповнюють стрункі багатосекційні елементи додатковими приміщеннями. Їхні ефективні горизонтальні проекції розміром 30 на 40 метрів можна гнучко ділити залежно від потреби, тож вони по-новому інтерпретують звичну для офісного будівництва типологію. Поряд із великими, взаємопов’язаними площами для бізнесу чи великими житловими спільнотами у блоках можна розмістити також класичні родинні помешкання або студії.

Кооперативний блок призначений для більших житлових спільнот – до 14 кімнат. Житлова спільнота на найвищому поверсі групується двома так званими кластерами довкола дахової галереї, яка має вихід на дахову терасу, доступну для всього будинку.

У місті

Житлова забудова Зільблок, Інсбрук

Зільблок розташований у частині Інсбрука, що характеризується периметральною квартальною забудовою. Зокрема саме там наприкінці 1930-х років було збудовано житловий квартал за проєктом міського радника з будівництва Теодора Прахенскі. Через поганий стан будівель та занадто малі квартири зі спартанським плануванням забудовниця вирішила не ремонтувати це житло, а знести. У новобудовах запланували зробити значно більші квартири. Однак старі липи на подвір’ї треба було обов’язково зберегти.

Міський квартал

В оголошеному 2011 року всеєвропейському конкурсі перемогли архітектори фірми Schenker Salvi Weber з проєктом, який переконав журі як "вражаюче проста нова інтерпретація традиційної квартальної забудови". Їхня концепція ґрунтується на основній ідеї чіткого поділу між вуличним і дворовим простором – на "тверду оболонку" і "м’яке ядро". У бік вулиці – аналогічно, як і в попередній будівлі у формі літери "П" – створено продовження існуючих анфілад розташованої навпроти кварталу скотобійні та сусідньої казарми. Фасад із боку вулиці оформлений скромно, завдяки чому новобудова непомітно інтегрується у міський простір.

Будинок і двір

На відміну від попереднього будинку, який мав периметрально закриту форму, новий будинок посередині розірваний. Він поділений на два дзеркально відображені і зорієнтовані до внутрішнього двору будівельні об’єми. Серцем житлового комплексу став великий ландшафтний внутрішній двір, наново організований довкола чотирьох високих старих лип. Квартири розташовані таким чином, що кожна зорієнтована на дві сторони і відповідно має в своєму розпорядженні частину хвилеподібної балконної зони. Раніше тут було 138 малих квартир, тепер на їхньому місці постало 122 дво- і трикімнатні квартири з дуже різноманітним плануванням.

Міжкультурне житло

Світовий квартал Вільгельмсбурґ, Гамбурґ

У рамках Міжнародної будівельної виставки (IBA) 2013 у Гамбурзі, в районі Вільгельмсбурґ з’явився Світовий квартал – модельний проєкт міжкультурного житла для понад 1 700 мешканців із 30 країн. Колишнє робітниче поселення – традиційні червоні цегляні будівлі – архітектори фірми Gerber Architekten доповнили двома новобудовами. Нова архітектура повторює основні архітектурні елементи існуючих будівель, проте інтерпретує їх у пластиці головних корпусів по-новому. Загалом збудовано 75 підтримуваних публічним сектором житлових одиниць – різного розміру, з різними формами квартир – для самотніх людей, пар і сімей, що забезпечує соціальний мікс Світового кварталу.

Світовий квартал

Гамбурзький район Вільгельмсбурґ став домівкою для понад 30 національностей. Через Другу світову війну і повінь 1962 року квартал пережив багато архітектурних і соціальних зламів. Попри те, що будівлі тут старі, а склад мешканців постійно змінювався, квартал залишився популярним. Від 2009 року тут було модернізовано і перебудовано приблизно 770 занедбаних квартир колишнього робітничого селища. Додатково постали новобудови в рамках IBA. Мета, яку поставили перед собою автори проєкту, щоб усі квартири були доступні для мешканців кварталу і після перебудови. Тож тепер понад 80 відсотків попередніх орендарів мешкають у Світовому кварталі або залишились на острові ріки Ельби.

Архітектура

Запроєктовані архітекторами фірми Gerber Architekten головні корпуси будинків Світового кварталу для Міжнародної будівельної виставки (IBA) повторюють теми цегляної поверхні та похилої форми даху існуючих будівель, перетворюючи їх на самостійну пластичну мову архітектури. При цьому естетика поєднується з вимогами енергетично високоефективного пасивного будинку. З боку вулиці квартири мають великі вікна. Частково на вищих поверхах є еркери на всю висоту кімнати, які пропонують можливість "посидіти в кроні дерев", надаючи внутрішнім приміщенням квартир додаткової якості. Крім того, у кожній квартирі передбачена лоджія, орієнтована в бік внутрішнього двору чи публічного парку. Частини першого поверху використовуються як групи продовженого дня для дітей.

Новий червоний Відень

"Мешкати з нами!" "Мешкати з перцем!"

Віденські проєкти-близнюки "Мешкати з нами! Мешкати з перцем!" складається з двох кореспондуючих будівель: одна будівля з цікавими, добре розпланованими прибутковими квартирами, друга – для будівельної групи з вражаючою функціональною і соціальною внутрішньою організацією. Не часто побачиш житлові будинки, які мали б настільки різноманітні функціональні перші поверхи і сутерини з раціонально організованими, відкритими і комунікативно облаштованими спільними приміщеннями. Спектр їхніх призначень сягає від спільної кухні до ігрових кімнат для дітей, приміщень для зборів і майстерень, спільного складу. Додатковою позитивною особливістю усіх цих приміщень є те, що всі вони мають прямий вихід назовні

Доступне житло має у Відні давню традицію. Від часів так званого "Червоного Відня" було створено стільки квартир, що нині кожен другий віденець може орендувати квартиру, що перебуває у власності міста. Проте й у Відні шукають і знаходять нові шляхи.

Нове житло

Район урбаністичного розвитку Північний вокзал у II-му Віденському окрузі зараз – одна із найбільших внутрішньоміських територій розвитку. На площі, що змінює свою функцію, формується нова частина міста. Спроєктований архітектурним бюро SUPERBLOCK житловий будинок є складовою частиною проєкту під назвою "Мешкати з усім!". Проєкт виник у 2010 році в результаті конкурсу забудовників, що об’єднав забудовника, два архітектурних бюро і будівельну групу. Мета конкурсу полягала в тому, щоби підтримати міжкультурне житло і дати простір для співіснування представникам різних культур. Облаштована фахівцями SUPERBLOCK частина будівлі "Мешкати з перцем!" пропонує підтримувані публічним сектором прибуткові квартири, у той час як спланована архітекторами фірми еinszueins Architektur частина "Мешкати з нами!" задумана як гуртожиток від "Спілки житловий проєкт Відень" (Verein Wohnprojekt Wien).

Індивідуальність і спільнота

Підтримувані державою прибуткові квартири "Мешкати з перцем!" (загальною кількістю 51) задумані в тому сенсі, щоб охопити якомога ширший спектр населення. Мешканці мають найрізноманітніші потреби. Відповідно житлові приміщення облаштовані по-різному. Маючи житлову площу від 50 до 120 квадратних метрів, вони можуть обіграватись як заманеться. Усі квартири пропонують простір мешканцям у найрізноманітніших життєвих обставинах, але при цьому їх легко змінювати і поєднувати, байдуже, чи це йдеться про нових членів сім’ї, чи про роботу вдома. Пластичне оформлення балконів у поєднанні з кольоровими акцентами створюють характерну неповторність будівлі, яка посилює ідентифікацію мешканців з їхньою домівкою.

Архітектура гуртожитку "Мешкати з нами!" сприяє розвитку спільноти, водночас зміцнюючи індивідуальність. Статична система дозволяє індивідуальне планування житлових одиниць, а центральний коридор з відкритими просторами дає можливість спонтанного спілкування. Ядром проєкту є різноманітні спільні простори, такі як кухня, багатофункціональна зала, майстерні чи музичний салон. Піддашшя належить усім: там знаходяться сауна, бібліотека, даховий сад і гостьові кімнати – все це утворює відпочинкову зону спільноти. Бізнес-площі першого поверху дозволяють людям працювати поряд із місцем проживання, пожвавлюючи життя довкола району.

Питання Стандарту

Міські будинки, Амстердам

Завдяки новим міським будинкам від початку нового століття відбувається процес комплексної санації архітектури, збудованої у 1960-х роках в районі Амстердам-Остдорп. Мета – через стратегічне знесення і перебудову наявних, дуже одноманітних житлових будинків створити більш диференційований, індивідуальний житловий простір для середнього прошарку населення. Наявний у розпорядженні бюджет будівництва відповідає звичайному нідерландському стандарту. Щоб не виходити за рамки кошторису, масштаб було скорочено до прийнятного мінімуму. Тому квартири у порівнянні до стандартних мають на 20% менше поверхні фасаду. До того ж, горизонтальна проекція (план) на 30% більш глибока ніж зазвичай. Завдяки цьому всередині будинку з’являється багато "дешевих квадратних метрів" і створюється дуже енергоефективна структура.

Блоковані будинки

Блоковані будинки все ще залишаються найпоширенішою формою житла у Нідерландах. Щоб і далі просторово розвивати цей тип житла, архітектори приділяють цим проєктам багато уваги, шукаючи в межах базової структури оптимальну організацію житла. Власне житлова зона поширюється у цьому типі житла на два поверхи і поєднується з двома зовнішніми зонами. На західному боці вхід у будинок веде через досить великий палісадник.

За своїм характером будинок задуманий як частина спільноти і уможливлює контакт між мешканцями. З двох боків світло заповнює вітальню, яка безпосередньо межує з приватною терасою. З тераси відкривається вигляд на озеленений внутрішній двір.

Будівельні стандарти

У Німеччині збудувати новий однородинний будинок із житловою площею 110-120 квадратних метрів менше, ніж за 200 000 євро практично неможливо. Те, що будівництво в нашій країні дуже дорога справа, не останньою чергою пов’язано і з питанням стандартів. Про це свідчить порівняння з іншими країнами. І хоча в багатьох регіонах Франції, та й усієї Південної Європи стіни теж мурують, однак комунікації прокладають дешевим способом – поверх тиньку. У Скандинавії будівельний матеріал, який обирають найчастіше, – це дерево. І особливо мінімізувати витрати може допомогти сама архітектурна форма. Часто можна спостерігати, що той, в розпорядженні якого малий бюджет, здебільшого економить на архітекторі, звертаючись до забудовника чи фірми, які пропонують готові рішення, і вимагаючи спроєктованого будинку "з полиці". Так у Німеччині без архітектора з’являється багато котеджів на одну родину. Але саме в розумному проєктуванні криється потенціал: наявні бажання й уявлення потрібно спершу обговорити з архітектором, врахувати, перевіривши з огляду на вартість. А тоді показати мистецтво відсікання: чи справді потрібен підвал? Можливо вистачить площі на кілька квадратних метрів менше, якщо розумно використати наявний простір? Чи варто відмовитись від елегантного, але дорогого фронтону?

Сучасна архітектура

Проєкт міських будинків презентує протилежну модель до тої, що наразі домінує в Нідерландах, – нью-урбанізму, який не цитує історичних уявлень про форму, а радше послідовно обґрунтовує свою логіку, що виходить із внутрішньої організації житла. Тут спростовуються упередження, нібито сучасна архітектура дорога і погано продається. Всі квартири розкупили протягом двох тижнів.

Мешкати поколіннями

Пестенгоф, Лемґо

Пестенгоф – це спільний житловий проєкт у місті Лемґо на сході Вестфалії, на території колишньої консервної фабрики. Паралельно з санацією сусіднього поселення 1950-х років "Wohnbau Lemgo eG" реалізував новобудову на 33 житлові одиниці. До цього додаються одна квартира для гостей, а також спільні приміщення і зовнішні площі для спільних занять. Так з’явився сучасний квартал для життя людей із різними потребами на різних етапах життя.

Квартал

Доволі старий квартал поблизу центру міста Лемґо поставив перед Wohnbau Lemgo eG багато викликів. Існуюча забудова 1950-х років була застаріла і потребувала комплексної модернізації. Старожилам і літнім мешканцям після санації пропонувалась відповідна житлова перспектива у тому самому районі міста. До того ж, квартал мав бути доповнений спільним житловим проєктом для всіх поколінь. Новобудова була задумана як архітектурний ансамбль із корпусів, розміщених у формі літери "V". Сполучні містки, озеленений внутрішній двір і широкі відкриті галереї служать для спілкування як всередині комплексу, так і з зовнішнім світом.

Мешкати поколіннями

До другої половини ХХ століття для більшості населення було цілком нормальним, а зазвичай економічно обґрунтованою необхідністю, мешкати під одним дахом з кількома поколіннями родичів. Пізніше ідеалом вважали так звану "комірку" суспільства – родину, що складається з батька, матері і дітей. Однак через демографічні зміни і нові професійні вимоги співмешкання старших і молодших ґенерацій переживає зараз ренесанс. Переваги очевидні – байдуже, чи то йдеться про великі родини, чи про відкриті житлові проєкти для людей із різними життєвими ситуаціями: одні можуть внести свій життєвий досвід, у той час, як інші дієво підтримують спільноту.

Будувати далі

Житлові будинки Піуспляц, Мюнхен

Довкола площі Піуспляц на південному сході Мюнхена бракувало великих квартир для сімей з дітьми. Великі вільні площі між існуючими будинками добре підходили для будівельного розширення. Отже, завдання для архітекторів полягало у наступному: існуюче поселення 1930-1950-х рр. треба було розширити квартирами для родин, надавши нової якості всьому району.

Будувати далі

Засноване 1928 року Акціонерне товариство "Суспільно корисне забезпечення житлом" (GEWOFAG), маючи близько 35 000 квартир, є найбільшим орендодавцем житла у Мюнхені. Житлові будинки на Піуспляц теж належать йому. Загалом існуюче поселення було доповнене чотирма будинками із 64 квартирами. Автори проєкту прагнули, щоб нові будинки природно влились в існуючу архітектуру, закриваючи внутрішні подвір’я з відкритої дотепер сторони, що виходить на вулицю Едкаршпітцштрассе. Два корпуси житла були спроєктовані архітекторами фірми Altmann Sattler Wappner. Чіткі об’єми будівель утворюють просторове завершення для площі у північному напрямку. Великі балкони на півдні і маленькі оглядові балкончики на півночі гармонійно поєднуються на фасадах. Входи і сходові клітини ритмічно доповнюють неоднорідність фасаду.

Родинна квартира

Нові житлові будинки на Піуспляц задумані як пасивні. Своїм енергетичним внеском та відкритим, безбар’єрним житловим простором вони створюють сучасні умови проживання. Щоб ці квартири були доступні і для родин, для яких вони і призначалися, використано комбіноване фінансування: на 30 відсотків – з вільного ринку, а на 70 відсотків – через "Мюнхенську модель оренди". Цією концептуальною процедурою муніципалітет Мюнхена підтримує проєкти новобудов, щоб дати можливість знайти квартиру в місті за прийнятною орендною платою домогосподарствам із середнім доходом і родинам з дітьми. Квартплата фіксована соціальним обмеженням – від 7,50 до 11 євро за квадратний метр. Тривалість цього обов’язкового обмеження – 40 років.

Партисипація

Wagnis Art, Мюнхен

Завдяки кооперативному проєкту WagnisART на території колишньої казарми військ зв’язку на півночі Мюнхена з’явився ансамбль будівель із п’яти корпусів, які групуються довкола центрального ядра. Будинки зв’язані між собою містками, які утворюють даховий садовий ландшафт, унікальний за розміром та різноманітністю. Тут можна побачити як традиційні квартири, так і нові житлові форми. На перших поверхах будинків споруджено численні спільні приміщення, майстерні, ательє і вільні простори, які служать усій дільниці. Процес проєктування від самого початку здійснювався за послідовної участі потенційних мешканців.

Партисипація

Основний принцип "wagnis eG" – це партисипація, тобто залучення мешканців до процесу планування. За спільно визначеними правилами майбутні мешканці і архітектори розробляли елементи дизайну. Простір дворів і проміжні простори служать для доступу до приміщень і для зустрічей, це – центральний аспект для спільноти. Сходові простори щедро оздоблені. Різноманітне планування приміщень стало принципом проєктування. З одного боку, планування квартир вимагає певної міри регулярності для виконання своїх функцій та умеблювання, наприклад, у ванних. З іншого боку, тут допускаються деякі нерегулярності, наприклад, у житлових зонах. Особливістю житлового комплексу є так звані кластерні квартири, вперше реалізовані в Мюнхені саме тут. До восьми невеличких апартаментів з ванною і кухонною нішею розташовані довкола спільних житлових зон. Результатом стали великі кластерні квартири для спільнот із житловою площею до 400 квадратних метрів.

Суттєвим елементом процесу партисипації стали воркшопи з майбутніми мешканцями. Уже перед створенням перших архітектурних ескізів проєкту відбулись воркшопи, присвячені темам проживання в спільноті. Усі рішення – включно з облаштуванням фасадів і вільних просторів – ухвалювались під час воркшопів. Так, наприклад, з’явилися яскраві мости, які пов’язують житлові будинки між собою.

Мрія про дім

Франклін – Фунарі, Маннгайм

Ареал Фунарі є частиною поселення Віллидж Бенджаміна Франкліна у Маннгаймі. Комплекс був однією з найбільших територій військових казарм США у Німеччині. Площа 240 гектарів у наступні роки має перетворитися на сучасний міський квартал. На конкурсі інвесторів перемогли нідерландські архітектори MVRDV зі своїм проєктом перебудови бараків Фунарі. До 2019 року разом з будівельним підприємством "Будинок мрії" (Traumhaus) вони реалізують строкатий житловий квартал. Завдяки принципу конструктора ("ящика з кубиками"), який уможливлює багато архітектурних варіантів, естетична і соціальна монотонність, що зазвичай характеризує такі "готові" поселення, поступиться місцем архітектурному різноманіттю та виразній

"Ящик з кубиками"

Для свого проєкту нідерландські архітектори фірми MVRDV, пов’язаної з Віні Маасом, вдаються до стратегій, відомих із інших проєктів цього роттердамського архітектурного бюро. Різні типології за кількома винятками плануються як блоковані будинки, так що з їх допомогою можна без проблем утворити і більші містобудівні одиниці. Однак, завдяки архітектурному різноманіттю будинки – попри зблокованість – відзначаються великою індивідуальністю. Ця різноманітність візуально проявляється (не без певної іронії) й у яскравій строкатості. Доповнений великою кількістю громадських зелених просторів і приватних садів, внутрішньо-квартальних дитячих майданчиків і ігрових зон постає образ сучасного "кольорового" міста-саду, в якому мешканці можуть відмовитись від використання автомобіля.

Мрія про дім

У Німеччині будівництво власного будинку належить до найбільших мрій, яких прагнуть родини. Будинок з садом – ця форма житла особливо популярна серед молодих сімей, позаяк допускає максимальне вираження індивідуальності. Приблизно третину всіх однородинних будинків та дуплексів (будинків на дві сім’ї) в Німеччині реалізують забудовники або споруджують фірми, що пропонують готові котеджі.

Для району Фунарі в Маннгаймі архітектори і виробники будинків розробили принцип "конструктора". В ігровій формі модульну систему вдосконалили таким чином, що вдалось досягти балансу між особистою свободою та заданими параметрами. Цей проєкт показує, як за допомогою сильнішого змішування, дизайну та індивідуальності можна надати районам садибної забудови більш інтенсивного й атмосферного загального вигляду.

Одне з одним

R50 – COHOUSING, БЕРЛІН

2013 року будівельна спільнота R50 спорудила спільний будинок у берлінському районі Кройцберґ. Щоб реалізувати мету спільноти – жити разом у місті, – архітектори і забудовники спроєктували житловий будинок із різноманітними спільними площами. Проєкт став можливим завдяки тому, що місто Берлін надавало будівельним групам земельні ділянки для ущільнення існуючих житлових кварталів. Так з’явилась можливість придбати земельну ділянку в центрі міста за доступною ціною. Щоб іще більше знизити вартість будівництва, у цьому випадку відмовились від високого стандарту опорядження. За рахунок цих заощаджень було створено вільний простір для різноманітних спільних приміщень.

Місто і будинок

Завдяки Програмі надання земельних ділянок будівельним групам під концептуальні проєкти з’явився шанс ущільнити однорідно забудований житловий район повоєнного часу. Проєкт цього житлового будинку базується на чіткій містобудівельній позиції і на однозначному архітектурному підході, які мали враховувати побажання будівельної групи – жити і працювати спільно й недорого. Так з’явився окремий будинок із підвалом, шістьма повноцінними поверхами і піддашшям. Будинок був задуманий з триквартирними секціями, 19 житловими одиницями та одним ательє. Обмежена найнеобхіднішим залізобетонна конструкція, незалежний від неї дерев’яний модульний фасад і довколишні галереї, що зусібіч розширюють внутрішні простори – все це уможливлює велику гнучкість при плануванні квартир.

Будувати і жити разом

Спираючись на уявлення власників – мати спільне і доступне житло -, проєкт ґрунтується на міцній структурі будівлі. Побажання для кожної окремої квартири з’ясовувались в інтенсивному процесі опитувань, дискусій і планувань. Паралельно до цієї диференціації, спільно було визначено стандарти загального облаштування помешкань, тому індивідуалізацію в плануванні квартир доповнює спільна позиція щодо архітектури. Процес планування, який практикувався тут, дає можливість брати участь у прийнятті рішень, дозволяє залучення до планування власного житла, ба навіть до самостійного будівництва, а також спільних переговорів про конкретне облаштування приміщень спільного користування. Так, крім галерей і саду, частиною програми й архітектури стали двоповерхове приміщення для спільноти, пральня, майстерня і дахова тераса з кухнею.