Берлінський театр переоблаштували для роботи після карантину. Що змінилося?
Відвідування драматичного театру Berliner Ensemble після закінчення карантину стане більш комфортним, зазначають автори статті The Guardian.
У глядацькій залі стане більше простору для ніг, а працівники менш прискіпливо ставитимуться до потреби вийти із зали під час вистави. Адже більшість глядацьких крісел демонтовані, а ті, що залишилися, розмістили поодиноко або у парах для дотримання вимог соціального дистанціювання.
Хоча Німеччина продовжує пом’якшувати карантинні обмеження, театри у більшості міст все ще не знають офіційної дати свого відкриття. Сенат Берліну дозволив з другого червня проводити культурні заходи під відкритим небом. А от заборону на театри, ймовірно, залишать до вересня.
Після впровадження карантинних обмежень театри одними із перших зачинили двері для відвідувачів, побоюючись, що натовпи людей у закритому просторі роблять його ідеальним середовищем для поширення вірусу.
Berliner Ensemble, що закрився з 13 березня, окрім дистанції між сидінь забезпечить і відстань у три метри між краєм сцени та першим рядом глядачів. Деякі двері до зали залишатимуть відкритими для циркуляції повітря.
Впродовж минулого тижня з 700 сидінь в головній залі демонтували 500. При цьому художній керівник театру Олівер Різ зазначив, що ціни на квитки залишаться такими. як і до карантину, оскільки їх субсидує держава.
Нова система розсаджування глядачів у Berliner Ensemble (вид зверху)
"Якби ми підняли ціни на квитки, це могло б надіслати фатальний сигнал суспільству, в якому зараз дуже багато людей борються за своє життя", — повідомив Різ.
Колектив театру Schaubühne, що на заході Берліна, все ще розглядає можливість встановлення роздільників з оргскла, щоб можна було заповнити аудиторію на 150, а не лише на 50 глядачів. Про це повідомив художній керівник цього театру Томас Остермайер.
Автори статті наголошують, що існує контраст між рівнями підтримки театрів у Німеччині та Великій Британії. В Сполученому Королівстві складніше забезпечити достатній дохід для покриття поточних витрат інституцій при зменшенні кількості вистав. За словами британської продюсерки Соні Фрідман, більшості театрів Великої Британії потрібно продати 60% місць просто щоб не закритися.
Економічно вигідною під час пандемії виявилась і німецька традиція мати ансамбль акторів, прив’язаних до театру, сказав Остермайер. Він перевів свою акторську трупу на схему неповного робочого часу німецького уряду, в той час як театри у Великобританії продовжують виплати акторам за контрактом вистав, які були скасовані.
Насамкінець Остермайер додав, що в ці часи його підбадьорила біографія Уільяма Шекспіра, який зберігав оптимізм, щодо повернення глядачів між 1603 і 1610 роками, коли лондонський "Глобус" неодноразово закривався на місяці через спалахи бубонної чуми. Врешті-решт той період став одним із "золотих" епох театру.