Как можно продолжать массово учить менеджменту и маркетингу, когда весь мир вывернулся наизнанку?
Сегодня в Шотландии киты непроизвольно, без видимых причин, выбросились на берег. И спасти их нельзя. Пробуют, но не выходит.
Расскажу вам одну историю на эту тему.
Далее текст на языке оригинала
Я якось був у Австралії на екскурсії у школі. Мене водили класами, кабінетами, лабораторіями, розповідали як у них все влаштовано.
І раптом я спіймав себе на думці, що в них тут щось не так... Щось вони не домовляють. Мене навіть цікавість розібрала, а я не розумію, про що і як спитати.
І раптом! Вони кажуть, що на відміну від інших шкіл у Європі та Америці, де біологія вивчається 4 роки (ботаніка, зоологія, анатомія та загальна біологія), у них це теж 4 роки, але всі ці предмети стиснуті до 2 років. А решту 2 років присвячують лише одній-єдиній темі (!)
Тут директор зробив паузу і каже. І знаєте яка це тема?........... "Про мимовільне викидання китів на берег!".
Я здивувався. А він продовжує. - Досі ніхто не знає та не розуміє, в чому причина, що саме на них так смертельно впливає. Чи течії, чи водорості, температура, близькість Антарктики, невідомі морські хижаки, отрути..... Вчені б'ються, інститути працюють, лабораторії вивчають...
Чому, каже, це для нас важливо? А раптом виявиться, що ми тут живемо у токсичному середовищі? І захворіємо чи помремо від невідомого вірусу – біологічного, кліматичного чи космічного?
І тоді ми вирішили… залучити дітей. Кожен школяр обирає свою маленьку тему, а потім привселюдно захищає свої результати.
І знаєте, що ми маємо на виході? Діти опановують дослідницькі навички, освоюють суміжні знання, бачать мету, працюють у командах, піклуються про природу, роблять велику соціальну справу. Як дорослі.
У майбутньому вони вже готові здійснювати великі проекти, бо вже знають, як усе це влаштовано.
У них включаються всі важливі види мислення: системне, асоціативне, логічне, критичне, креативне...
Це у нас найкрутіший курс, називається "Навчання і життя".
…Я, коли повертався у літаку додому, думав: А чому ж мою країну спіткало таке страшне нещастя як Чорнобильська катастрофа, а в школі вивчаються будь-які види хімії: аналітична, неорганічна, органічна, біохімія, фізична, технічна хімія.
А головна для нас на той час – радіологічна хімія й досі ігнорується. А раптом ми, як і австралійці зі своїми китами, живемо у токсичному просторі води, їжі та повітря, і навіть не вивчаємо це небезпечне явище?
Або зараз нова біда – ця війна. А ми користуємося даними Інституту війни (ISW – Institute for the Study of War), розташованого в Америці.
Чому ж у нас такого немає? Нам ще стільки проблем вирішувати з цією проклятою війною! І зараз, і потім! Наукових, фінансових, життєвих, інфраструктурних, демографічних.
Це ж нам потрібне для фізичного виживання!
А в Австралії вирішили так: Якщо їм доводиться періодично стикатися з таким непередбаченим нещастям, як кіто-харакірі, то треба постійно його вивчати. І одного разу все-таки розпізнати причини їхнього самогубства, і знайти способи запобігання такій їхній трагедії.
Уся країна там залучена до цієї теми. Тому що одного разу це може стати проблемою їхнього виживання.
А вчора я дізнався, що у Польщі у цивільному університеті почав працювати факультет "мілітарі". Поляки розумні та далекоглядні, готують такі кадри вже зараз. І зрозуміло чому. Це також питання їхнього виживання.
Чому в нас ніхто не свербить? Адже небезпека нікуди не зникає. Як можна продовжувати масово вчити менеджменту та маркетингу, та ще й за старими підручниками, коли весь світ вивернувся навиворіт? Який маркетинг? Який менеджмент?
Вже економіка інша, штучний інтелект інший, інша політика, цілі інші.
А в Австралії 2 роки вивчають китів. Тому що від них залежить життя австралійців. І вони про це дбають заздалегідь.