Как Россия пытается превратить Грузию во вторую Беларусь
С Грузией сейчас ситуация максимально накаляется – ясно, что, как всегда, с подачи России.
Во вторник, 28 мая, пророссийские грузинские власти будут преодолевать вето президентки Зурабишвили на скопированный с российского закон об "иноагентах". Значительная часть экспертов считает это составляющей кремлевской трехходовки:
Далее текст на языке оригинала
- Закон і загальна проросійська позиція (і, звісно, жодної участи в антиросійських ініціативах союзників, тим більше навіть не згадувати Другий фронт).
- Як підтримка "дружньої політики Грузії" Кремль повертає розорені окуповані 2008-го Росією Абхазію і Південну Осетію = в якості "Грузинської федерації", наприклад.
- Дружня "Грузинська федерація" у повному складі, з усіма територіями, підгрібається Росією на позицію "Білорусі №2". Бінґо.
Тобто, вся ця колотнеча з абсурдним законом – просто інструмент, щоб підгребти цілу потенційно натівську Грузію на роль навіть не сателіта, а просто одного з тотально контрольованих анклавів. І не варто обманюватись, що грузини будуть масово проти.
Коли я востаннє був у Грузії, мене вразила у Батумі кількість російської музики, російських концертів, російських вивісок, російського всього. Я не раз і не два питав місцевих: як же так, у вас же війна буквально 9 років назад була, вашу рідну землю відібрали – чи не чверть території?! Відповіді були щоразу ідентичними: ну, росіяни хороші гроші платять, багато російських туристів, а буде з такою атмосферою ще більше...
Тобто, грузини спокусились "хлібом" – і коли підтримували для окупантів комфортну атмосферу, і коли голосували за щедрі обіцянки кремлівської маріонетки Іванішвілі і "Грузинської мрії", і коли не обурювались впертим утриманням своєї влади від антиросійських санкцій і взагалі будь-яких дій на шкоду своєму ж окупанту, і коли всі ці роки демонстрували неймовірну толерантність росіянам, у тому числі останніми роками втікачам від мобілізації.
А у підсумку, як бачимо, така толерантність до ворога, який от прямо зараз тебе не вбиває, закінчується тим, що через певний час тебе просто ламають через коліно і формують черговий імперський анклав.
Тут сьогодні грузинський прем'єр Іраклій Кобахідзе став у позу "жертви Заходу" і заявив, що "один із єврокомісарів" нібито розповів йому про санкції у разі ухвалення скандального закону про "іноагентів" і багатозначно, з натяком згадав про замах на голову уряду Словаччини Роберта Фіцо. Навіть якщо це так і було – то можна хіба підтримати. Кремлівську клієнтелу треба давити по-максимуму.
За прикладом Фіцо чи ні, але скільки завгодно жорсткий варіант гальмування утворення грузинського анклаву РФ кращий, ніж втрата держави через привласнення Росії. Для грузинів кращий і для Європи.