Они мечтали "пожить по-русски"? Пожалуйста, бедность, война, коррупция, неискренность, хабальство теперь в ОРДЛО
Приграничье Луганщины, которое первым встретила войну, сейчас первое испытывает на себе быстрое падение "колосса на глиняных ногах", то есть россии.
Далее текст на языке оригинала.
Економічні санкції та деякі обмеження росії – як шкода, що вони не повні – зрештою дороблюють ту справу, яка йде тут досить давно, пише Олена Степова для "Інформаційного спротиву".
Що цікаво, ось прочитала, що французький філософ Дені Дідро, який у 18 сторіччі відвідав росію, побачив її скрепи, уклад життя, оці бороди, кокошники, щоб воші в щі не падали, снохачество, абсолютну антисанітарію, назвав цю країну "колосом на глиняних ногах".
Бо філософ зрозумів, ця країна, хоч має велику територію, але не має майбутнього.
А й дійсно, майже усі глобальні здобутки, технологічні зміни, до росії прийшли з інших країн. Навіть мова росіян, то 80% слів, які прийшли з французької, німецької, української (руської) та латини.
То всесвіту та еволюції насправді начхати на скрепи, велич та наскільки великий велетень, якщо його "ноги" не витримують його ваги, вони кришаться, тріскають і велетень падає.
"Ноги" росії, це її економіка, нафта, золото, природні ресурси.
За роки путінізму "ноги" росії стали не тільки крихкими, вони вже майже розсипалися у пил.
З одного боку, на росії все стабільно. Є гроші на війну, але немає на ремонт лікарень, дитсадків, шкіл. Є гроші на зброю, але немає на прокладення нових комунальних ліній.
З одного боку, росія багата країна, з іншого, на росії велика кількість бідних людей, які не можуть дозволити собі продукти харчування та риються у сміттєвих баках.
Насправді потенціал у росії великий. За рахунок того, що росія гарно економить на соціальці, розвитку, їй вистачає на збільшення військового потенціалу. Росіяни гарно вкладають у війну, відмовляючись від цивілізації та продовжуючи жити у 18 сторіччі.
Більшість російських деревень та міст, виглядають точнісінько так, як їх бачив французький філософ Дені Дідро. Що-що, а "розруха в головах" на росії вічна.
За часи путінізму росія втратила майже весь потенціал. Колись ці часи прийдуть, росіяни будуть вивчати цей період розпаду та знищення росії, де ім’я путіна буде вписане в когорту катів росії, які пришвидшили її падіння.
Проросійсько налаштовані мешканці Луганщини та Донеччини мріяли, щоб росія зробила їх багатими та зробила з Донбасу росію.
Що ж, їх мрії здійснилися.
От зараз мешканці окупованого Довжанську живуть "по-русски": без світла, води, зарплатні.
В шахті застрягли дві зміни, їх не можуть вивести на поверхню, бо підйомники зламані, генератори не працюють, а світла немає.
Немає доріг, немає лікарень та спеціалістів.
ОРДЛО нагадує місто-привід. Як й саму росію. Комунальна сфера росії, це по суті мертвець. Хоча, на цей час на росії умовним "мерцем" є багато чого, наприклад, сільське господарство, фармацевтична галузь.
Й ось знаєте, спостерігаючи за деградацією росії, я прийшла до висновку, що якщо б відбулася міжнародна консолідація та утворилася реальна антиросійська коаліція, яка б вирішила утворити повну міжнародну ізоляцію, деградація росії відбудеться шаленими темпами.
Найближчий для мешканців ОРДЛО приклад, це Ростовщина, де комунальний колапс, це звичне явище у житті ростовчан.
До 2014-року Луганщина не знала після 90-х, що таке віялові відключення чи повна темрява на кілька днів. Зараз це звичне явище.
Фактично, після окупації ОРДЛО стало жити точнісінько як мріяло – "по-русски". Без благ цивілізації, без роботи, в повному занепаді та без краплі майбутнього.
Мешканці ОРДЛО шукають винного в тому, що їх мрії здійснилися.
Дивно, але це так. У всесвіту дивне почуття гумору. Вони мріяли "пожить по-русски", та будь ласка, сказав Всесвіт й надав мешканцям ОРДЛО усе, що є на росії – бідність, війну, корупцію, нещирість, хабальство.
Країна мрій, яку вигадали собі проросійсько налаштовані мешканці українського Сходу, виявилася старим діряблим мішком.
Й от зараз, після чергового комунального колапсу мешканці ОРДЛО задають собі питання – хто винен.
Шукають винного у тому, що падають старі стовпи, рвуться старі дроти, не їздять старі маршрутки, не працюють старі підйомники на шахтах.
Інколи вони згадують, що в них є "місцева влада", ще вірять у росію, то пишуть листи путіну з вимогами вирішити їх комунальні чи особисті питання, але здебільшого, в своїх бідах звинувачують нас, Україну.
Щоб підтримувати цю віру – "Украина ничего не делала для Донбасса" – росія працює щоденно.
Навіть відповіді по будь-яким зверненням з ОРДЛО "30 лет ничего не делали", "30 лет не давали средств", "нет кадров"…
Якось забувають ордлинці та їх куратори, що ОРДЛО вже 10 років під "патронажем" росії, яка мала б вкладати в нього гроші, щоб зробити з ОРДЛО "маленьку вугільну швейцарію", як мріяла критична більшість ордлинців.
Все більше й більше мешканцям ОРДЛО нав’язується думка, що "до прихода сюда россии они жили в разрухе, а сейчас на Донбассе процветание".
Що ж, колись ми дочекаємося часів, що російські пропагандисти, утворювачі симулякрів та переписувачі історії, будуть сидіти за гратами, як колись "гебельси".
От в покарання росії вірю, а в прозріння критичної більшості мешканців ОРДЛО – ні. Але про це я подумаю завтра.