Орбан не последний из лидеров соседних стран, который будет выдвигать условия Украины
![Орбан не последний из лидеров соседних стран, который будет выдвигать условия Украины](https://i.uaportal.com/news/2024/6/30/screenshot4621.png?size=375x250)
Глава греческого правительства Кириакос Мицотакис предупредил руководителей соседней Северной Македонии, что использование старого конституционного наименования этой страны может привести к нежелательным последствиям – то есть к вероятной блокировке процесса европейской интеграции. Несколько лет назад Мицотакис, тогда лидер парламентской оппозиции, выступал категорически против соглашения между Грецией и Македонией о переименовании страны. Мицотакис и его сторонники утверждали, что позволить соседней Македонии называться Македонией, пусть и Северной – настоящая насмешка над древней историей Греции и создание условий для территориальных посягательств со стороны Скопье.
Далее текст на языке оригинала
Категорично проти був і лідер македонської опозиції Християн Міцкоський, який вважав, що називати Македонію "Північною" – це означає принижувати македонців. Тепер Міцкоський прийшов до влади і принижуватися більше не бажає. А його грецький колега вимагає від нього і його соратників виконання угоди, за яку сам він, звісно, не голосував.
З точки зору пересічного македонця все це виглядає суцільною несправедливістю – переважна більшість етнічних македонців навіть не голосували за перейменування країни. Тим більш несправедливими виглядають вимоги іншої сусідньої країни – Болгарії, яка прагне змін у конституції Північної Македонії й визнання особливого статусу болгарської національної меншості – а до виконання цих вимог також блокує процес європейської інтеграції країни. Та що там пересічний македонець! Я й сам завжди вважав все це суцільною несправедливістю. Я назавжди запамʼятав свій відліт зі Скопʼє у 90-х роках минулого сторіччя, коли мій знайомий, македонський дипломат, звернув мою увагу на прапори біля аеропорту: "дивись уважно, бо більше ти цих прапорів не побачиш". І дійсно, тоді Республіка Македонія відмовилася від власного державного прапора в рамках своєї першої угоди із Грецією. Кожен може просто поставити себе на місце цього дипломата: ви залишаєте Україну й знаєте, що бачите наш прапор востаннє, а потім буде фантазія на тему прапора. Ну й, звісно, можна проводити безконечні дискусії на тему македонської історії й ідентичності, але коли ти вважаєш себе македонцем, а у Софії, Афінах та Белграді тебе переконують, що ніяких македонців немає, що ти можеш відчувати? Тільки бажання проголосувати за тих, хто захистить твою гідність. І коли нова президентка Північної Македонії у перший день свого перебування на посаді використає слово "Македонія" без прикметника, ти якраз це почуття гідності й відчуваєш. До речі, про нову президентку Північної Македонії, Гордану Силяновську-Давкову, професорку й активістку, яка народилася, звичайно ж, у Охриді, цьому македонському Львові. Це все одно, що ми обрали б своєю президенткою Ірину Фаріон.
З іншого боку, саме компроміси із Грецією дозволили Північній Македонії стати членом НАТО. І якщо країна піде шляхом нових компромісів – тобто національних принижень? – вона стане членом ще і Європейського Союзу. А згодом? А згодом – окрім можливості висувати власні умови кандидатам у члени ЄС – вона отримає можливість нових змін у національному законодавстві. Тому що шизофренічні вимоги сусідів до Скопʼє аж ніяк зі стандартами ЄС не повʼязані.
Так що, мабуть, ви вже зрозуміли, що це текст не про Північну Македонію, а про Віктора Орбана та умови, які він виставляє Україні. Причому я не виключаю, що Орбан не останній з лідерів сусідніх країн, який буде висувати умови Україні. І ці умови можуть бути образливими. І при цьому вони можуть бути "віртуальними" – тобто такими, які не можуть призвести до якихось реальних змін, але створити враження перемоги одних і поразки інших. У Північній Македонії болгарська меншість практично відсутня – з тих часів, коли у Югославії Йосипа Броз Тіто перемогла концепція самостійної македонської нації. Але болгари вимагають згадки про цю меншість у конституції Північної Македонії та змін у підручниках історії. У Закарпатті не так вже й багато угорського етнічного населення – а в багатьох населених пунктах воно майже зникло – завдяки, до речі, й політиці заохочення і "паспортизації" етнічних угорців у самій Угорщині. Але Орбан вимагає визнати "традиційно угорськими" навіть ті населені пункти, у яких угорці історично не становили більшості. Для нього це чергова апеляція до несправедливості Тріанону, для українців – приниження. Що робити нам і що робити македонцям? Не тим з нас, хто прагне насамперед бути президентами і премʼєрами, а тим з нас, хто просто хоче бачити свою країну успішною й квітучою?
Захищати свою гідність, не забуваючи про мету – вступ до Європейського Союзу. Памʼятати, що у пасажира потяга набагато більше можливостей, ніж у того, хто залишається на пероні. Усвідомлювати, що більша частина умов для того й висувається, щоб ми образилися й залишилися на пероні. І ми що переможемо не тоді, коли загорнуті у прапор будемо проводжати на цьому пероні останні вагони нашого потяга.
Ми переможемо тоді, коли опинимося у купе.