Почему война в Судане – еще одна мировая катастрофа?
Давайте еще немного поговорим о происходящем в мире. Это суданская война, которая происходит прямо сейчас. И которая может иметь долгосрочные разрушительные последствия и для региона, и Европы, и Азии. Но мир смотрит на нее достаточно специфически.
Далее текст на языке оригинала
Як почалася війна? 2019 року в Судані відбулися масові протести проти тривалої диктатури Омара аль-Башира. Після його повалення військові взяли на себе тимчасове керівництво країною, обіцяючи передати владу цивільним. Було створено перехідний уряд, який складався з військових і цивільних осіб. Однак між ними постійно виникали конфлікти щодо розподілу влади.
В жовтні 2021 військові (далі – SAF) на чолі з Абделем аль-Бурханом здійснили переворот, розпустивши перехідний уряд і захопивши повну владу. Це призвело до подальших протестів і міжнародного осуду. Проти дій військових виступили поліцейські сили – Сили швидкого реагування (RSF) під приводом Мохамеда Хамдана Дагало, релігійного фанатика. Напруженість між SAF і RSF досягла піку у 2023 році. Обидві сторони почали відкриті бойові дії, борючись за контроль над країною та її ресурсами. Надра Судану багаті на ряд на нафту, залізну руду, мідь, хром, цинк, вольфрам, слюди, срібло, золото.
2,5 млн людей можуть померти від голоду вже до кінця року. З початку активних бойових дій тільки у Хартумі, столиці Судану, загинуло щонайменше 150 тис. людей. Тіла складаються у тимчасових могильниках, видимих з космосу. Вже більше 10 млн людей – це 20% населення Судану – стали біженцями. Мешканці країни все частіше вимушені їсти листя і траву, потенційних жертв голоду до 2027 може бути до 10 млн. Обидві сторони обстрілюють цивільних, залучають дітей до війни і спричиняють голод. RSF звинувачується в масових зґвалтуваннях і геноциді.
На сьогодні війна в Судані – це найбільша гуманітарна криза в світі, від якої відсторонилися Європа, США і ООН. По-справжньому відсторонилися. Тим часом інші хлопці беруть у війні активну участь: ОАЕ постачають зброю RSF, Іран і Єгипет озброюють військову хунту, Росія підживлює обидві сторони і розгорнула в країні "вагнерівців" для підтримки Сил швидкого реагування. Так, саме по ним начебто завдав удару наш ГУР. Саудівська Аравія, Туреччині і Катар також переслідують свої вузькі цілі, наприклад, контроль над покладами золота. КСА і Туреччина також намагаються хоч якось допомогти суданцям з їжею.
Чому ця війна є проблемою? Крім гуманітарного аспекту, звісно.
Перше – дестабілізація всього регіону Сахелю, а також прикордонних країн Близького Сходу і Східної Африки. Сусіди Судану – Чад, Єгипет, Ефіопія і Лівія – зіткнуться з потоками біженців, зброї, терористів.
Друге – ланцюговою реакцією вона веде до збільшення потоку біженців на Близьких Схід і в Європу. Вже зараз 60% біженців у таборах в Кале, на південній стороні Ла-Маншу, є суданцями.
Третє – Судан має близько 800 км узбережжя Червоного моря, тому його колапс загрожує Суецькому каналу, важливій артерії світової торгівлі.
Четверте – країна може стати притулком для терористів або забезпечити плацдарм для інших режимів, які прагнуть сіяти безлад. Росія і Іран вимагають військово-морську базу на Червоному морі в обмін на озброєння SAF.
Незважаючи на величезні ставки, світ реагує на війну в Судані з байдужістю. Якщо раніше світ зумів зупинити попередню суданську війну домігшись розділення країни на Судан і Південний Судан, зараз США і Європа надо зайняті Китаєм, Газою та Україною. Китаю начхати на цю війну, а ООН недієздатна і паралізована розбіжностями між великими державами.
Ігнорувати війну в Судані – це серйозна помилка як з моральної, так і з прагматичної точки зору. Допустити смерть від голоду та насилля мільйонів людей аморально, Європа зацікавлена в обмеженні потоків біженців, Азії потрібне стабільне Червоне море. Світ мав би зосередитись на гуманітарній допомозі (їжею, ліками) і перекритті постачання зброї сторона конфлікту. Але ніхто нічого не робить.