Путин признал, что уничтожать Украину – это развлечение для россиян от скуки

Путин четыре с половиной часа приглашал Дональда Трампа к переговорам на двоих. И заодно демонстрировал внутренним элитам, что порох в пороховницах еще есть, и рано деда прятать в морозильную камеру

Далее текст на языке оригинала

Тлумачити слова військового злочинця, який вирішив відомстити українським спецслужбам через ліквідованого у Москві високопоставленого генерала Ігоря Кирилова — і таким чином пустив ракети по костелу святого Миколая — вкрай тяжко.

Утім звернімо увагу на кілька штрихів у цій вилазці кремлівського диктатора.

Перше. Путін добре сформулював національну ідею для росіян — війна як "двіжуха". Лідер держави-окупанта прямо визнав, що коли в імперії починається крах сенсів — треба влаштовувати маленьку переможну війну.

"Коли у нас все спокійно, розмірено, стабільно — нам нудно, застій, хочеться "двіжухи". Як тільки починається "двіжуха" — все свистить біля скроні, і секунди, і кулі свистять, на жаль, зараз — так нам страшно. Жах-жах. Ну, жах, але не жах-жах-жах. Все вимірюється економікою", — сказав Путін на пресконференції.

Тому мінус 800 тисяч росіян, які сходили на СВО — це пошуки сенсів і розради. Вбивства і катування змушують росіян почуватись краще. Такого чесного портрета русскіх не малювали з часів Достоєвського.

Друга відповідь варта уваги — це відповідь на питання, чи напав би Путін на Україну раніше. Він чесно визнав, що жалкує, що не зробив цього раніше. Ця відповідь має покласти край баталіям в українському суспільстві, що, мовляв, був би не Зеленський — не напав би.

Нагадаю, що Путін почав вигризати Крим ще тоді, коли не охололо крісло після Віктора Януковича. Тому питання нападу — було справою підготовки. На жаль, станом на лютий 2022 року Росія змогла акумулювати значні ресурси для бліцу на Київ. Ми ж перерізали стрічки на шосе і біля дитячих садочків — це і стало фатальною помилкою президента Зеленського, який нарешті визнав, що Путін — довбень.

Ще один цікавий меседж щодо України — пасаж Путіна про те, що Росії є з ким розмовляти в Україні. Як він сказав, "там є багато наших рєбят, які хочуть позбавити державу від нацистського режиму".

І це стосується не лише Юрія Бойка на низки політологів Медведчука, які вирішили підгортати електорат TikTok.

Ці колаборанти Путіна можуть бути агентами глибокого залягання, мати братів, які мали медалі за СВО і просто сидять ноунеймами в партії самого Зеленського. Не думаю, що пан президент спеціально збирав агентуру під своє імʼя, але коли українські розслідувачі знаходять депутатів "Слуг Народу", чиї дружини за місяць до початку повномасштабного вторгнення втекли до Москви й працюють там з парамілітарними структурами — це викликає купу питань.

71-річний Путін намагався показати елітам, що він сильний, здоровий і рано його хоронити — як це люблять на українському телемарафоні, коли вмикають якогось російського горе-опозиціонера з байками про "рак на останній стадії".

Перш за все, Путін хоче показати Дональду Трампу, який він сильний та здоровий, і саме з новим американським президентом він мріє поговорити тет-а-тет про переділ Східної Європи.

Заради цього агресор чи не вперше нічого не сказав про 4 захоплені українські регіони. І загалом — різких епітетів в бік США не було. Таким чином можна сміливо сказати, що Путін, очевидно, справді покладає великі сподівання на Трампа – що той задовольнить вимоги Путіна під час мирних переговорів. На чому конкретно ці сподівання ґрунтовані, – сказати важко. Бо ніде не було жодного натяку, що Трамп готується втілювати мрії Путіна про повернення назад в часи залізної завіси.

Між пасами для Трампа прозвучала цікава заява про нелегітимність Зеленського і підписання угод тільки після виборів з наступним президентом. Путін чудово розуміє розтяжку, на яку себе посадила нинішня владна команда — або виграти війну, або забезпечити собі перемогу на виборах. Тут було б корисно, аби Володимир Олександрович повернувся до обіцянки відбути лише один термін і довести країну до справедливого миру.

Інакше Путін знову й знову натякатиме Трампу, що бажано б розв'язувати проблему на двох, а Україну в цьому договорі поставити десь в перехідні положення.

Саме заради Трампа кремлівський диктатор використовує страшилки "Орешником" і викликає західне ППО на дуель.

Пишуть, що останнім часом Банкова замислилась про призначення пачки нових послів. Так от варто залучити всі дипломатичні методи, аби цю гру нелякані європейці не сприймали, як щось серйозне. Для нас важливо, щоб цю гру Путіна зрозуміли й у команді Трампа, та не сприймали як реальність.

Розмови про "технологічний експеримент 21 сторіччя" — цілеспрямовані удари по Києву є анонсом того, що Путін і його наступник не вдовольняться надовго частиною наших територій.

Війна в Росії — це національна "двіжуха". А знищити наш суверенітет — те, що робить кожного росіянина наповненим смислом до того, як він здохне від пʼяної різанини у себе вдома.

Спеціально для Еспресо