Российская концепция мирных переговоров. Путин еще раз облажался

В России продолжается 9-й "Восточный экономический форум", заседание проходит во Владивостоке.

Далее текст на языке оригинала

І перше, з чим Путін облажався, – склад учасників. Очікували десятки, якщо не сотні офіційних осіб. Загалом мали бути 6000 учасників з 70-х країн. А по факту з іноземних керівників з'явились прем'єр Малайзії і заступник голови КНР Хань Чжен. Решта, як пише російська преса, "відмовились їхати". Пєсков це виправдав жорсткими антиросійськми санкціями.

Так що фактично "ВЭФ" став внутрішньою російською подією. І саме росіянам Путін озвучував нову концепцію мирних переговорів.

Нагадаю, перед швейцарським самітом миру він публічно висунув ультиматум: Україна має відмовитись від 4-х областей, причому в адміністративних кордонах, а не по лінії фронту. Тепер же Путін раптом послався на стамбульські пропозиції як "справжні", на противагу іншим, "ефемерним".

Це там, де Україна відмовляється від НАТО (це назвали "дотриманням постійного нейтралітету" – при тому, що по понад 500 роках навіть Швейцарія відмовляється від нейтральної позиції через Росію). А заодно від ядерних намірів і від іноземного контингенту та зброї (тобто, від Петріотів в тому числі). Ніяких спільних з НАТО навчань. Ну і ідіотична "законодавча заборона фашизму, нацизму і агресивного націоналізму". Там десь ще були права русскоязичних і російської мови.

І за отаку закріплену беззахисність та відмову від себе Путін був готовий пообіцяти "більше не нападати на Україну" і лишити за Росією окуповані Донбас і Крим. Отака "обопільно вигідна мирна угода".

Бо милостива згода Путіна на залучення третіх країн як гарантів цієї порнографії – це ні про що.

І обов'язковий рефрен цієї пісні: "Росія ніколи не відмовлялась від переговорів щодо України".

Фактично, вже всі представники російської еліти так чи інакше висунули вимоги переговорів. Схоже, Путін хоче прискорити процес і реалізувати перший крок до президентських виборів в США. Не дарма ж Мєдвєдєв буквально вчора заявив, що для Росії різниці нема – Гарріс чи Трамп, в значенні, що обидва варіанти погані для Росії і провадитимуть антиросійську політику.

Щось змушує Путіна поспішати. І це навряд невдоволення росіян – 78% підтримки війни і дій Путіна заперечують цю версію. Однак Путіну явно потрібна передишка.