Российский Черноморский флот возвращается в родную гавань

В июле 2007 года в эфире российской службы Радио Свобода мы обсуждали с бывшим командующим ВМС Украины Владимиром Бескоровайным судьбу российского Черноморского флота, до завершения пребывания которого в украинском Крыму тогда оставалось всего десять лет. Поводом для беседы стало заявление бывшего командующего Черноморским флотом Российской Федерации адмирала Игоря Касатонова, который отметил, что российские моряки останутся в Севастополе и после 2017 года.

На это заявление был и ответ первого заместителя министра иностранных дел Украины Владимира Огрызко, указавшего на то, что, согласно действующему соглашению, Черноморский флот Российской Федерации должен покинуть места своего временного базирования после завершения срока соглашения, и никаких новых решений по этому вопросу. Киевом не принималось, пишет Виталий Портников для "Крым. Реалии".

Далее текст на языке оригинала.

У розмові з Володимиром Безкоровайним ми дійшли тоді висновку, що продовження перебування Чорноморського флоту в Севастополі просто не потрібне. "Я не дуже помилюся, якщо скажу, що Чорноморський флот Росії в Севастополі, він, скажімо так, для краси... щоб можна було говорити, що "ось місто російської слави, і там російські моряки ходять вулицями, ось прапор Військово-морських сил Росії майорить...". Гарно і безглуздо", – казав я співрозмовнику.

"Так, безглуздо. Якщо сьогодні оголосити тривогу і сказати флоту: "Вперед!", то не зрозуміло буде, куди йому тікати. Через Босфор він не проходить – це зрозуміло. А далі куди? Ось із Грузією воювати", – відповідав мені Володимир Безкоровайний.

Життя, здавалося б, посміялося з нас. У 2008 році Чорноморський флот Росії справді воював із Грузією – Володимир Безкоровайний мав рацію у визначенні найближчих цілей перебування російського контингенту в українському місті.

У 2010 році президент України Віктор Янукович підписав зі своїм російським колегою Дмитром Медведєвим угоду про продовження перебування Чорноморського флоту на території України, тож передбачення адмірала Касатонова збулося. "З озерного на умовно морський Чорноморський флот перетворився лише після чергового краху імперії, що надірвалася в гонці озброєнь. Але країни, які можна умовно налякати – Україна та Грузія виглядають дивними мішенями для флоту", – напишу я після цих угод.

І знову, на жаль, не помилюся. У 2014 році Чорноморський флот РФ відіграє головну роль в окупації Севастополя і подальшій окупації та анексії всього Кримського півострова. Ну і, звісно, після фактичної ліквідації окупантами українських ВМС у Криму розпочнеться оновлення Чорноморського флоту Росії. Ті, хто розраховував побачити Чорноморський флот у незручній бухті Новоросійська вже у 2017 році, виявилися осоромлені. Флот не збирався нікуди йти. Його готували до великої війни.

І ця війна призвела до справжнісінького краху Чорноморського флоту. Декілька днів тому, через 17 років після нашої бесіди з Володимиром Безкоровайним, останній корабель Чорноморського флоту Російської Федерації залишив Севастополь – хотілося б сподіватися, що назавжди. Флот, який у російській військово-морській історії, впевнений, завжди був символом ганьби та неспроможних амбіцій імператорів і генсеків, підтвердив свою дивовижну роль і перебазувався у Новоросійськ.

І цей флот – флот ганьби ще й тому, що він – флот терору. Його кораблі стріляють ракетами по житлових кварталах, вбивають мирних громадян. Але тепер уже змушені це робити не із Севастополя, вже не з Криму. Крим перетворився на справжній цвинтар чужих кораблів. А Чорноморський флот РФ, можна сказати, першим повернувся в рідну гавань – у порти Росії. Сподіваюся, рано чи пізно всі окупанти, які залишилися на Кримському півострові, теж підуть за ним.