Справится ли новый президент США с наглыми претензиями врагов Украины
The Wall Street Journal: победа Гаррис будет означать "четвертую каденцию Обамы". Если Гаррис станет президентом, похоже, она не готова к тому, что Путин и Си быстро испытают ее характер.
Далее текст на языке оригинала
В останній тиждень перед днем офіційного голосування (нагадаю, сама виборча кампанія триває в окремих штатах ще з вересня через дострокове голосування) The Wall Street Journal вирішив проїхатись по обох кандидатах. Першою стала Гарріс. Наступним обіцяють розібрати Трампа як кандидата.
Гарріс "не має власного міжнародного порядку денного". І це факт. Ми це бачимо в останні місяці. Хоча не так щоб той порядок денним мав президент Байден – крім бажання не допускати різкої ескалації, хіба поволі нарощувати тиск, по факту втрачаючи на цьому чи не всі можливі вигоди.
Також WSJ твердить, що Гарріс поки не продемонструвала доказів, що розуміє "теперішній небезпечний момент у світі". Бо твердження про останні чотири роки як про "успіх у сфері безпеки" на тлі двох воєн (Росії проти України і ХАМАС та Хезболли чит.Ірану, Лівану та Ємену проти Ізраїлю), кожна з яких цілком спроможна спричинити глобальний конфлікт, а також на тлі атаки хуситів на американські об'єкти не можна вважати підставовим.
"Вона каже про наявність сильної армії, але не запропонувала нічого, щоб її відновити, хоча загрози примножуються".
І це правда: зважаючи на активність ядерних Китаю, Росії і Північної Кореї з Іраном, вони майже гарантовано кинуть виклик США одразу після виборів нового президента. І кожен кандидат має до цього готуватись, готувати реальну економічну і політичну програму, як він/вона протистоятиме агресивним міжнародним крокам альянсу ядерних диктатур.
Ані кліматична риторика Гарріс, ані "я просто поговорю з Путіним" Трампа – це точно не варіант протидії глобальним ядерним викликам диктатур.
В тому ж WSJ нарікають, що Гарріс – це варіант "на безриб'я", просто, бо родина Байдена дотримала ситуацію до критичної межі замість завчасно попередити про завершення політичної кар'єри. І тому Демократична партія не встигла провести належні праймеріз і обрати більш якісного кандидата, ніж "тупиця" Гарріс (це отак і винесено в заголовок статті Геннінґера: Трамп – "фашист", Гарріс – "тупиця").
У будь-якому випадку, кого б не обрали у США, на нового президента одразу натисне альянс наших ворогів. І ми залежатимем від того, чи впорається новий посадовець з Овального кабінету з нахабними претензіями, підкріпленими зброєю і терористичними атаками.