Цена, которую украинцы платят ради победы
Мы сами согласились.
Мы, гражданское общество, видели сворачивание демократии, свободы слова, парламентаризма, прозрачности, децентрализации.
Мы видели рост авторитаризма, "5-6 эффективных менеджеров" вместо законных институтов, единый марафон, введение цензуры, постоянный рост нарушений прав человека, закрытие необходимых во время войны реестров, назначение наместников вместо избранных местных лидеров и т.д.
Далее текст на языке оригинала
І ми погодилися, бо війна. Бо це потрібно для перемоги.
Ми розуміли, що якщо не буде перемоги, то все буде марно, всьому настане кінець, і тому ми погодилися. Погодилися мовчати. Запровадили самоцензуру. Обмежили критику, сфокусували її лише на корупції, але пробачали авторитаризм, цензуру, порушення базових конституційних прав і принципів організації влади тощо.
Ми боялися дати поживу ворожій пропаганді. Ми боялися посіяти зневіру та чвари. Ми боялися поставити під загрозу ті залишки державних інституцій, які ще примудрилися зберегтися.
Є відчуття, що у результаті ми пропустили той момент, коли у своїй деградації система перетнула червону лінію.
Немає книг, де написано, як зберегти демократію у час війни, коли потрібні єдність, централізація й жорстке управління. Але є чимало книг, як втратити власну країну, заплющивши очі на її повільне сповзання в авторитаризм і несвободу. На думку спадають "Як втратити країну" Едже Темелкуран та "Про тиранію. Двадцять уроків двадцятого сторіччя" Тімоті Снайдера.
Два роки тому, готуючись до першої конференції з відновлення у Лугано, сотні громадських організацій підписали "Луганську декларацію".
Варто нині подивитися на ці принципи й червоні лінії, щоб усвідомити, де ми є й куди прямуємо.
"Вбити дракона й стати драконом" у ході форсайту у тому ж 2022 році (пізніше, восени) було визначено як найбільш ймовірний (на той момент) сценарій розвитку подій.
Дракона ми поки що не вбили, але самі вже почали перетворюватися на подібну істоту. Не вірте тим, хто скаже, що для перемоги над драконом треба стати драконом самому. Адже маленький дракон завжди поступається великому дракону. Щоб перемогти дракона, треба залишитися людиною.
У мене немає наразі відповідей, самі лише запитання. Але вже час їх собі ставити.