rus
Українська
Топ-темы:

Задача Карфагена не дать победить "Третьему Риму"

Виталий ПортниковВиталий Портников

Задача Карфагена не дать победить 'Третьему Риму'
Задача Карфагена не дать победить ''Третьему Риму''

Претензии России на роль "третьего Рима", придуманные иерархами московской Церкви и подхваченные идеологической обслугой власти еще во времена, когда Московское царство только формировалось и даже не мечтало об имперском статусе, за границами самой России всегда воспринимались иронически – ну хотя бы потому, что цивилизационный вклад империи Романовых и Советского Союза, о России Путина я уже и не говорю, трудно сравнить с ролью настоящего Рима в истории человечества, пишет Виталий Портников для издания "Збруч".

Далее текст на языке оригинала.

Однак історію, як відомо, завжди пишуть переможці. І якщо ми уважно подивимось на справжній Рим, то побачимо, що він, як потім і Москва, був побудований на моделі міста, яке поступово захоплює все навкруги себе, поглинає чужі культурні й релігійні цінності, паразитує на чужих ресурсах і залишає привілейованими мешканцями якраз "громадян Риму" – тобто тих, хто знаходиться у столиці. І чим не світогляд Москви?

Та найголовніше, що обʼєднує перший Рим із третім – це нездатність до співіснування з тим, кого імперія вважає конкурентом. Ми досі з повагою повторюємо знамениті слова Катона Старшого Carthago delenda est (Карфаген має бути зруйнований) як доказ політичної цілеспрямованості. І знову-таки, як завжди із написаною переможцями історією, ми не замислюємося, наскільки доречними були ці слова і чи дійсно Карфаген загрожував Риму настільки, що його обовʼязково треба було знищити. Більше того, під час російсько-української війни ці слова повторюють як самі українці, так і наші союзники на Заході – але, звичайно, адресують їх Росії. Проте Москва, безумовно, ніякий не Карфаген. Карфаген – це якраз ми.

Те, що римляни дійсно бажали не просто підкорити і роззброїти, але саме знищити Карфаген, ми вже зрозуміли. Але чи хотіли карфагеняни знищити Рим? Історія – навіть написана римлянами – про це не свідчить. Проте вона свідчить, що Карфаген бажав співіснувати із Римом і відвоювати свою свободу, а не стерти конкурента з лиця землі. Навіть коли великий Ганнібал стояв біля стін Рима, він не побажав зруйнувати "вічне місто" – саме з битвою при Каннах повʼязані слова одного з генералів Ганнібала, Магарбала, з якими він звернувся до головнокомандувача: "Ти вмієш перемагати, але не вмієш користуватися перемогою". Хоч би як там було, Рим вистояв, Ганнібал сам навʼязав співвітчизникам умови мирної угоди, яка дала Риму час відновити сили і знищити Карфагенську державу. Місто потім відновили, але як римську колонію, і ми розуміємо, що насправді це вже був ніякий не Карфаген, а просто один із пунктів імперської торгівлі й експансії. Найголовніше в цій історії саме те, що Рим хотів Карфаген знищити, а Карфаген хотів від Риму відбитися. Ніхто в Карфагені не закінчував свої промови "Рим має бути зруйнований". Така затятість була ознакою саме римської цивілізації, сутністю цієї великої імперії плагіаторів і паразитів. І я можу це стверджувати як нащадок народу, чия держава була завойована і винищена римськими імператорами – від Тита Флавія, який зруйнував храм в Єрусалимі, і до Адріана, який якогось біса перейменував Юдею на Палестину та побудував на місті золотого Єрусалима жахливу Елію Капітоліну. І, до речі, з наслідками цього маніакального римського бажання всіх нас винищити і стерти в памʼяті навіть згадку про єврейську державу та її повстання проти гнобителів і завойовників євреї, на жаль, борються навіть сьогодні. Але євреї хоча би борються, а от дакам повезло менше – імператор Траян, який також доклався до цього багаторічного римського Голокосту євреїв, даків винищив просто всіх. Ну і, звісно, в римській історії даків зображено дикунами, а кровожерливий маніяк Траян – просто приклад вишуканості і благородства, культурна людина. І відповісти на цю карикатуру вже не міг ніхто.

Я наводжу приклади з цієї давньої історії – і, до речі, маю таку можливість саме тому, що я єврей, а не дак чи карфагенянин – просто щоб пояснити, що до ідеї "третього Риму" треба ставитися серйозно не як до ідеології обраного народу, а як до концепції винищення конкурента. Коли хтось починає серйозно порівнювати себе з Римом, навіть не запитуй у нього, що він збирається зробити з тобою – відповідь тобі є вже відомою. Ти можеш, звичайно, тішити себе черговою "карфагенською" ілюзією, ти можеш закінчити війну у своїй голові чи інших частинах тіла. Але по тебе прийдуть.

На наше щастя, "третій Рим" не займає в сучасному світі місця першого в античності. І саме це дає нам шанс вижити, відбитися і стати частиною того світу, який Москва знищити просто не здатна. Саме це і є нашою головною задачею як нового Карфагену – залишитися на мапі й довести цьому карикатурному "третьому Риму" його нездатність нас перемогти. Саме це і є нашою перемогою у війні: коли Карфаген залишається поруч із Римом і Рим нічого не зможе з цим вдіяти.

І я зовсім не виключаю, що усвідомлення цієї своєї нездатності до руйнації і стане головною умовою краху цього псевдориму, що він просто лусне від злості й ненависті. Але це вже буде не нашою проблемою.

Бо Карфагену, що вижив, буде не до конаючого Риму.