Американо-украинские мифы, в которые до сих пор все верят

Вижу, как набирают популярность две выдумки.

Первая — о неком "Плане мира" от Д. Трамп. Нет никакого плана. Еще несколько месяцев не будет. План — это реалистическое предложение, в значительной степени устраивающее основных игроков, которыми в нашем случае являются: США, Китай, Россия, Украина (порядок по возможностям влияния на ситуацию). И если первое предложение не срабатывает, то предусмотрено второе, третье и так далее.

Далее текст на языке оригинала

Президент Трамп сам не дуже схильний до створення планів, він швидше інтуїтивіст, який діє за відчуттям. Тому Трампу спочатку треба пройти інаугурацію, сформувати команду, дати доручення сформувати план на підставі консультацій, які активно відбуваються зараз, а потім його затвердити.

На все це потрібен час. А все, що зараз з’являється у ЗМІ та у висловлюваннях різних осіб — то фейки, політтехнологічні вкиди і провокації метою вплинути на ситуацію, включно з боротьбою за близькість до новообраного президента США.

Другий міф — це теза, що оскільки війна іде на території України, то Україна і має вирішувати умови, на яких можна зупинити бойові дії. Це після висловлювання президента В. Зеленського вже стало озвучувати наше МЗС.

Звучить наче переконливо, але насправді все з точністю до навпаки. Світ прагматичний до цинізму: якщо війна їде на нашій території, то це означає, що ми не в змозі вигнати агресора з окупованих територій. І тому питання війни і миру за нас будуть розглядати ті, хто настільки сильні, що не допускають війну на території власних країн. В першу чергу, США і Китай.

Для того, щоб про Україну не домовлялися без України, треба мати інші, більш переконливі аргументи, ніж яскрава фраза спічрайтерів. Зокрема, іншу ситуацію на фронті, де недоімперія продовжує наступати.