Ассиметричные удары по коллективному мероприятию. Что сказал и что имел в виду Путин
Заявления Путина для иностранных СМИ и, в частности, обещание наносить асимметричные удары в ответ на разрешение Запада применять оружие по российским объектам, сразу вызвало волну размышлений о поднятии ставок.
Далее текст на языке оригинала.
Це і так, і ні. Так, тому, що формально він досі цього не говорив. Ні, тому, що, якби він вже міг нанести ці асиметричні удари, він би їх давно наніс. А від того, що він сказав, такої можливості завтра в нього не зʼявиться. Правда, ГУ ГШ має активізуватися.
А тепер, давайте по суті самої конференції.
- Аудиторія. Як би це парадоксально не звучало, але все, що сказав Путін адресувалося перш за все внутрішній аудиторії, яка черговий раз отримала інʼєкцію крутості Росії, яка може погрожувати США і і їй за це нічого не буде.
- Зовнішньо Путін виглядав доволі впевнено. Але, дозволю собі допустити, що це впевненість людини, у якої фактично зникли всі варіанти розвитку подій, крім одного – найгіршого. Переговорне вікно переговорних можливостей з Заходом про часткове зняття санкцій в обмін на припинення війни і відхід з частини територій України Путін пропустив (на початку року таке вікно почало привідкриватися). А разом з цим, він загнав себе в одновимірний простір: продовження війни заради збереження влади. Він не може зараз зупинитися, бо тоді посиплеться вся та внутрішньоросійська конструкція, яку він вибудовував. Зупинка війни при Путіні можлива тепер за двох сценаріїв: повне знищення України (як мінімум, це означає перезавантаження української влади, підписання ряду "фінських" договорів зразка закінчення Другої світової і бажано, якийсь прообраз Ялти-2) або зростання потужності силовиків (ФСБ) до того рівня, коли будь-яка активність невдоволених зведеться до нуля. Цей варіант потрібен Путіну на випадок втручання зовнішнього фактора, коли Китай просто поставить ультиматум. Звичайно, життя буде вносити свої корективи і чорних лебедів ніхто не відміняв. Проте всі інші варіанти закінчення війни можливі, перш за все, при мінімазації ролі Путіна в житті Росії.
- Важливо зазначити, що говорив Путін про Китай. Як влучно зазначив один мій знайомий, все це нагадувало заяви сербів на початку Першої світової про те, що "нас з росіянами перемогти неможливо". Зараз ця формула зводиться до "нас з Китаєм майже два мільярди". Це позиція залежності, але ще раз повторюся: Путіни говорив для внутрішньої аудиторії, а росіяни не просто змирилися з цим, а позитивно ставляться до цього союзу.
- Асиметрична відповідь Заходу – це перш за все спроба створити політичні проблеми через ті чи інші протестні рухи. Звичайно, мова може йти і про передачу С300 хуситам, але перш за все мова йде саме про сепаратистські рухи, напливи біженців і т.д.
Це нові (точніше нові-старі) реалії. Вони не страшніші і не гірші, ніж були вчора. Просто на перший план знову настирливо виходить стара теза про те, що виграє не той в кого більше ресурсів (хоча це суперважливо), а той, в кого краща організація. І саме системність – наша ахілесова пʼята.