Демократы повторяют путь республиканцев: те тоже считали, что должность президента у Трампа в кармане

Кандидатка от Демпартии (и один раз даже и.о. президента США – пока Байден был под наркозом) Камала Гаррис, кажется, избрала кандидата на роль вице-президента. Хотя пока неофициально.

Далее текст на языке оригинала

Всі очікували, що її крок буде аналогічним до рішення Трампа – невдалого, але логічного (78-річний Трамп обрав 39-річного білого флюгера "селф мейд мена" Венса як обличчя молодого покоління Америки, розраховуючи захопити молодший сегмент електорату). Тобто, що кольорова Гарріс, якій на момент виборів вже виповниться 60, мала б знайти білого молодого політика, так само з тих, що зробили себе самі. І так само з розрахунком на молодший сегмент електорату.

Або хоча б досвідченого політика зі стабільно високою підтримкою, при тому представника складного для Демпартії штату з ключових (тієї ж Пенсильванії). Але Гарріс, судячи з усього, обрала також 60-річного Тімоті Волза, губернатора впевнено демократичної Міннесоти. При тому якщо Гарріс у хороші дні цілком виглядає на 40, то цілковито сивий Волз, фактично, підхопить імідж "всеамериканського дідуся" у Байдена, бо виглядає на років 70-75.

Так, Волз хороший оратор і добре відчуває аудиторію (теоретично, це має компенсувати звично заплутані, невиразні і з неявним сенсом промови Гарріс). Але більшість дорослих американців його не знає. І бонусу у вигляді голосів невпевненого штату (як 51-річний Девід Шапіро) Волз не принесе.

Спостерігачі роблять з цього висновки, що Демпартія повторює шлях Республіканської партії: ті після впевненої перемоги Трампа на дебатах теж вважали, що тепер посада президента у Трампа у кишені. Потім така ж переконаність виникла після замаху. Заміри громадської думки щоразу заперечували сподівання: Трамп практично нічого не набував у плані голосів, різниця з Байденом так і лишалась у межах 1%. Відповідно, вибір на користь Волза потрактовують як цілковиту впевненість Демпартії у перемозі Гарріс – що вона не потребує додаткових важелів впливу на настрої електорату.

При тому принципової різниці у поглядах між Шапіро і Волзом немає – обидва є поміркованими політиками. Тобто, обидва утвердять вибір таких самих поміркованих американців. Для Гарріс з її надто радикальним бекграундом (з якої причини у теперішній кампанії вона взагалі досі утримується від проголошення будь-якої чіткої програми – і це працює на неї) обидва однаково добрі.

А от радикальність Трампа (і Венса) ніде не ділась. Схоже, демократи просто розраховують без зайвих рухів почекати, доки Трамп позбавить себе голосів сам.

Цікаво: Байден всю каденцію дотримувався достатньо помірної внутрішньої політики. І об'єктивно рівень життя американців покращився. Хоча суб'єктивно значна частка американців чомусь вперто вважає, що цей рівень впав. Але Демпартія знов пропонує пару з "дерадикалізованої" Гарріс і поміркованого Волза (тобто, фактично, демонструє американцям, що нічого неочікуваного після виборів не буде, все лишиться, як за старого доброго Байдена) – і впевнена, що це приведе до успіху.

***

Щодо нашого інтересу: так, Волз дотримується впевнено антиросійської позиції і готовий підтримувати Україну. Але будьмо чесні: жодні подібні демонстрації того ж Байдена ніяк не пришвидшили необхідні нам рішення. Так що проукраїнськість американських лідерів не має нас надто тішити.