Українська
Политика

Для "российской оппозиции" Украины не существует. Пора это осознать

Валерий Пекарь

Для 'российской оппозиции' Украины не существует. Пора это осознать
Для ''российской оппозиции'' Украины не существует. Пора это осознать

Вижу в ленте немало переживаний по поводу того, что выпущенные из тюрьмы на обмен российские оппозиционные политики заявили о невиновности российского народа и необходимости снятия санкций, а об Украине вообще ничего не сказали. Я не вижу здесь поводов для переживаний.

Далее текст на языке оригинала

1

По-перше, припинити шукати "хороших руських" треба було ще у 2022. Їх нема, натомість є корисні, шкідливі й неважливі. Корисні наближають нашу перемогу, шкідливі віддаляють, решта (їх більшість) неважливі.

2

Сценарій "Ліберал" як частина сценарного простору був описаний ще у 2022 році. Російський режим мусить мати в обоймі "лідерів ліберальної опозиції", яких можна поставити на посади, якщо стане зовсім скрутно (очевидно, без зміни реальної системи влади). Навальний краще надавався на цю роль, але вирішили його вбити, тож в команді заміна.

3

В системі поглядів "російської ліберальної опозиції" України немає і не може бути. Для них, як і для очільників режиму, як і для мільйонів звичайних росіян, це не країна, а територія. Росія веде війну із США, а Україна – це поле війни, там нема з ким говорити і немає тем для обговорення.

4

Суто по-людськи: людина, випущена з тюрми й виведена на прес-конференцію, перебуває у шоці й дезорієнтації та говорить лише те, про що думала й передумала днями і ночами. Ці люди думали в СІЗО не про Україну, очевидно, бо дивись попередній пункт.

5

Те, що американська політика стосовно України є лише проєкцією політики стосовно Росії, не має нікого дивувати. Це не новина, ви давно мусили це зрозуміти (принагідно раджу книгу "Московський фактор" Юджина Фішела). США не бачать Україну, але і з Росією не воюють – вони воюють з Китаєм. Росія для них лише інструмент цієї повільної війни. Відповідно, випущені з тюрми "ліберальні опозиціонери", вдячні США, очевидно, говоритимуть те, що сподобається їхнім визволителям. Панівний американський дискурс щодо Росії відомий: треба дочекатися смерті Путіна, і все в Росії налагодиться, і можна буде використати Росію як інструмент протистояння з Китаєм (спойлер: не можна).

6

І нарешті, найважливіший фактор. Випущені й обмінені "ліберальні опозиціонери" є політиками, хоча в Росії давно нема політики. А політик завжди звертається до своїх виборців, де би і що би не говорив (ось чому "не бутерброд"). Навіть найжахливіші диктатори, в країнах яких десятки років не було виборів, говорять те, що сподобається їхнім виборцям, – Гітлер і Сталін не виняток. Путін став очільником Росії не тому, що йшов всупереч прагненням народу, а тому, що їх уособлював. І тим більше політик, який перебуває в опозиції, передусім звертатиметься до своїх: ви не винні, ви жертви режиму, ви страждаєте, треба зняти санкції.

Висновки

По-перше, треба припинити скаржитися на світ, що він не такий, як нам хочеться. Всі політики всього світу – цинічні падлюки, що думають лише про свою владу, в кращому випадку про своїх виборців. На нас їм начхати, і це норма, а не відхилення.

По-друге, якщо нас не помічають, треба збільшувати власну суб’єктність. Треба активно пропонувати світові нашу картину завершення війни й післявоєнного устрою, пояснюючи та продаючи її переваги. Про посилення української дипломатії я писав вже сто разів, не буду повторюватися.

По-третє, треба нарешті стати своїми для Заходу – продемонструвати реальні кроки в напрямку демократії, ефективної держави та вільної економіки. Не намагатися постійно обманювати партнерів – це їх дуже напружує. Послати їм чіткий сигнал, що ми частина їхнього племені.

Четверте, на кожному майданчику на Заході і Сході, на кожній сцені й трибуні, де є росіяни, – мають бути українці. Ми не маємо права залишати поле без бою. Ми повинні протиставляти свій дискурс російському в кожній точці, до якої можемо дотягнутися.

П'яте. Припиніть шукати "хороших руських" і засмучуватися, що вони знов не такі, як вам хочеться. Наші потенційні союзники в боротьбі з імперією – лише ті, хто хоче її розвалити. Національно-визвольні рухи, регіоналістські незалежницькі рухи, а також дуже невелика кількість росіян, які розуміють, що в Росії є майбутнє лише після кінця імперії.