Исполнился худший кошмар Путина
Адмирал ВМС США в отставке, бывший главнокомандующий НАТО Джеймс Ставридис написал колонку для Bloomberg. Вот вам ее тезисы.
Далее текст на языке оригинала
Головна теза: демонстрація Києвом військової компетентності виправдовує постійну підтримку Заходу. Українські військові багато місяців поступово втрачали територію під тиском набагато більшої російської армії, але за останні пару тижнів здобули більше територіальних здобутків, ніж їхні супротивники за майже рік. Що це означає для траєкторії війни? Як розвиватимуться події до кінця літа й до осені на тлі президентських виборів у США?
Перший і найголовніший пункт, про який слід відзначити, – військовий. Вперше Україна здійснила справжню успішну загальновійськову наступальну операцію. Це означає демонстрацію в бою координації піхоти, супроводжуючої бронетехніки (танків і бронетранспортерів), артилерії, повітря (включно з безпосередньою підтримкою з повітря та більш глибокими атаками), кібернетичної та інформаційної війни, активного застосування БПЛА.
Використовуючи набір систем озброєнь із Заходу, від передових безпілотників до абсолютно нових винищувачів F-16 до основних бойових танків і ракет, українці довели, що вони можуть перевершити своїх більших і менш спритних супротивників. Вони також показали здатність забезпечувати матеріально-технічне постачання, звʼязок і медицину, що неодноразово було каменем спотикання для росіян.
Також варто відзначити здатність України підготувати та здійснити операцію, незважаючи на присутність російських супутників і агентів розвідки. Набагато важче досягти елементу несподіванки на сучасному полі бою під оком сучасних систем спостереження, від БПЛА до передових кіберможливостей. Слава українським проектувальникам!
Все це грає на руку українцям з трьома ключовими аудиторіями.
По-перше – це вкрай необхідно для цивільного населення України. Опитування за останні місяці показали зменшення підтримки війни, зростання невдоволення веденням бойових дій та масштабнішою мобілізацією.
Друга ключова аудиторія – Росія. Хоча президент Володимир Путін зберіг залізну руку над національними ЗМІ (і, отже, значною мірою контролює тональність коментарів), це шокуючий поворот подій. Вся стратегічна концепція радянської, а потім і російської геополітики після закінчення Другої світової війни полягала в тому, щоб не допустити чергового вторгнення на російську територію. Українці дуже прямо пояснюють наслідки вторгнення Путіна.
Третя і певним чином найбільш значуща аудиторія – це решта світу, особливо Захід. Для політичних лідерів у США, ЄС, Токіо, Сеулі і Канберрі український наступ усередині Росії виправдовує стратегію навчання, оснащення та консультування українських військових. Вторгнення також може змусити лідерів у Пекіні, Тегерані та Пхеньяні засумніватися у доцільності масштабної підтримки Москви.
Сміливий крок ЗСУ змінив уявлення про військову компетентність України. Він також дав запас російських військовополонених, які могли б стати розмінною монетою для українських солдат, утримуваних Москвою. І якщо українці зможуть утримати принаймні частину своїх здобутків до осені, це може стати важливою частиною переговорного процесу, який здається ймовірним наступного року.
Швидше за все, Україна не перестарається і не буде повторювати маневр Пригожина (йти на Москву, – ред). Замість цього вона побудує кілька оборонних ліній, щоб утримати те, що візьме під контроль. Це буде важко. Але картина російських літаків, які бомбардують російські села, щоб вигнати українських солдатів – переконлива.
Війна, зрештою, полягає в вимірюванні ризику та прибутку. Відправляючи 10 000 військових і допоміжне озброєння до Росії, українці йдуть на великий ризик. Але віддача наразі – з точки зору кількості полонених, території та морального стану – вже є значною. І в цьому сенсі це справді розумна гра.