Как изменить Европу и порвать с Россией

Мы постоянно говорим о том, что война – это боль, потери, разрушения. Это нормально, потому что мы все это переживаем. Потому что каждый день болит. Болит утраченными городами, болит разрушенными судьбами. Мы не спим по ночам, мы донатим из последних сил. Мы потеряли чувство времени и постарели на 10 лет. Поэтому мы говорили о боли, о потерях, о разрушениях. И в большинстве своем мы говорим об этом не для себя, потому что мы все это видим и переживаем. Мы стараемся достучаться до тех, кого еще не коснулась война.

Далее текст на языке оригинала

Якщо ми будемо чесними, то перший етап війни 2014 року не торкнувся ані уваги, ані емпатії світу. Україна, це було щось незрозуміле, пострадянське, далеке. Ні, звісно ж говорили про туризм, борщ, але ж аж ніяк про те, що ми останній форпост, останній рубіж на шляху росії до Європи. Бо ніхто особливо не вбачав у росії ворога чи окупанта, який хоче зруйнувати та розграбувати теплі будинки європейців.

Для багатьох країн росія була бізнес-партнер, туристична країна, країна балету, культури. Кремль багато вкладав в рекламу росії, щоб ніхто не здогадався про їх наміри. Тому особливо ніхто не переймався ані окупацією Криму, ані злочинами росіян, бо ж російська пропаганда працювала без упину. Згадайте "нас там нет", "распятого мальчика" та інші. На щоденній всесвітній повістці не стояло українське питання так, як стоїть зараз. Й саме тому, це непокаране зло, зрозуміло, що в нього є шанс.

Чи мав путін у 2014-му році піти ґвалтувати Європу? Думаю, що ні. Бо просування було б швидше, й більше б було задіяно людей. На той час путін боявся колективного Заходу, й його реакції. Крим та Донбас, це було така собі проба пера, що буде, як що… а потім безкарність, влада, страх бізнес-еліт та багато чинників, сказала йому, що безкарність це вседозволеність й оцей другий етап війни, це вже підготування до наступу на Європу. Бо, на жаль, розуміння, що ми не просто країна, а країна-ресурс для окупанта, країна- географічні ворота до Європи, країна-платформа для окупанта для початку великої війни, прийшло не одразу.

Скільки було розтрощено російських фейків, знищено симулякрів, скільки інформаційних битв ми виграли та програли – колись й про це буде написано. Але кожен допис, кожен виступ дипломатів, кожен документальний фільм, кожен свідок та свідчення робили свою справу та надавали розуміння людству, що ось він новітній російський фашизм.

Ця війна змінила світ. Ось про це теж варто говорити. Якщо раніше вести бізнес з росією було норма. То зараз будь які відносини з країною-агресором, це моветон, чорна мітка. Так, ще не усі це розуміють, але, тенденції дуже гарні. Я б сказала, шалені, як на останні 2 роки.

Будь які ініційовані росією "розслідування" та заяви світ ігнорує. Ну, як й запрошення приїхати до росії на якісь там їх свята. Зникнення росії з спортивного олімпу, музичного, та й військового, бо продаж зброї був один з засобів існування російської економіки, це вже позитивні зміни. Ще б росія зникла з ринку енергоносіїв, але, думаю, це теж буде.

Війна, це не тільки час скорботи та болю, війна, це ще й час змін. Й якими країна чи світ вийдуть з війни, залежить від них самих. Якщо суспільство мужніє під час війни, змінюється, стає мудріше, сильніше, це веде його до перемоги. Якщо суспільство деградує, воно зникає, бо окупант бере верх. Наразі світ стоїть перед викликами, точнісінько, як й ми. Й від того, як зміниться світ, яким він вийде з цієї "не його" війни, буде залежати майбутнє багатьох країн.

Хто або що може змінити Європу? Чи потрібно це Європі?

Більшість країн, які не пізнали "радощів" спілкування з росією або тривалий час сиділи на газовій "голці" росії, не здатні виграти війну та змінити майбутнє Європи. Тільки ті, хто має на своєму тілі історичні шрами, усе зрозуміли одразу, ще у 2014-му році. Розуміють й зараз, бо усе своє свідоме життя готувалися до захисту від російської агресії. Країни Балтії одразу впізнали війну та зрозуміли апетити росії. Можливо, навіть раніше, ніж у 2014 році. Бо загроза їх повторної окупації зберігалася та зберігається весь час.

Саме країни, що історично постраждалі від дій росії можуть змінити не тільки хід війни, а й світовий порядок. Саме тому ці країни перші підтримали Україну у боротьби проти російської агресії.

Польща час головування в ЄС у першій половині наступного року однією зі своїх пріоритетних цілей вважає повну зупинку імпорту російських енергоносіїв до Європи. Група "ІС" писала про це. Це неймовірний шаг та дуже важлива заява, яку на Варшавському безпековому форумі зробив державний секретар Міністерства клімату та навколишнього середовища Польщі Кшиштоф Болест.

Якщо Польща під час головування у Європейському Союзі, а це буде у першій половині наступного року, зможе завершити роботу над повною зупинкою постачання російських енергоносіїв до Європи, вона змінить світ, зніме його з російської голки та відсіче важливо голову російської курки.

Це буде шаг до змужніння європейського суспільства й нам важливо у цей час не тільки підтримати польських партнерів у війні проти росії, а й допомогти продовжити зміни, знищуючи будь які нитки, які прив’язують росію до світу. Якщо Польща вигне свій меч та відрубає російському курчаті голову, це змінить, можливо не увесь світ, але більшу його частину. Що ж, разом до Перемоги!

А ми маємо знищити усі історичні непорозуміння між партнерами, більшість з яких, пов’язані з інтригами імперської росії чи срср, відбудувати єдиний захист, створити єдиний щит, бо насправді світ, як й життя, дуже тендітний й потребує змін, мужності, підтримки та захисту, а ми, не тільки країни та географічні партнери, а воїни світла, які захищають Європу, бо насправді ми й є Європа.