Как вышло, что на фронте полгода были бракованные мины?

В 2019 году самым главным в государственном управлении стали видосы.

Теперь бумеранг зеленых экспериментов очень больно.

Со времен обороны Бахмута 2022 года наши войска страдают от недостатка мин для впечатления малых штурмовых групп врага. Оборонять окопы без прикрытия миномета или агс, самим автоматом – мягко говоря, тяжело.

Далее текст на языке оригинала

Минулого року Офіс простих рішень нарешті згенерував вцілому правильне рішення: забрати у міст ПДФО військовослужбовців і виділити 43 мільярди на власне виробництво зброї. У тому числі - мін.

Але крім мистецтва говорити "ефективні менеджери" нічого не вміють.

Міни почали поставлятися на фронт у червні. Але вони тупо не розриваються, не долітають і тд.

Аж у листопаді злочин став явним.

Чому так сталося, що пів року фронт годували неякісною продукцією?

1. Бо "ефективний менеджер" Камишин в Офісі, а не на заводах Оборонпрома. Адже знає, що головне - відос, де він доповідає про виконане президентське завдання: "Можу сказати, що у нас є значне зростання по номенклатурі мінометних пострілів, це зростання у 42 рази"

2. Бо весь ланцюжок контролю якості воєнприйомки Міноборони прогнив. Якими треба бути сліпими, щоб 8 мін з 10 були бракованими? Хоча по своїй роботі головним конструктором воєнного заводу я знаю - яким грізним і вимогливим колись був воєнпред.

3. Не працює і система рекламацій (вимога забрати неякісну продукцію) в ГШ ЗСУ. В нових умовах незламної потужності командири бояться потурбувати начальство і заявити, що боєприпаси браковані!

4. Не існує і контролю виробників та воєнпредів з боку воєнної прокуратури. Її ліквідували під фанфари псевдореформ у "веселому" 2019.

В такій ситуації всю роботу згнилої державної системи виконав журналіст Ю. Бутусов, який голосно заявив про злочин перед Армією.

100 тисяч мін повернули на завод.

Це і є результат правлячої дилетантури з її відосами потужності, планами незламності, але без конкретного результату.