Культура кривого зеркала: Россия уничтожает импортные продукты, а собственные качественно выработать не может

Выражение "репу репой репай" поймут не все, потому что это игра российских слов, но вот россияне и пророссийские жители оккупированных территорий, особенно ОРДЛО, понимают очень хорошо.

Далее текст на языке оригинала.

Тим, хто не дуже розуміє російську, то здивується, про що цей вислів, поясню. "Репа" (російською), українською "ріпа" – це національний овоч росії, її гордість, бо це ще й автентичний овоч на думку росіян. Мовляв, ще царі їли й все таке горделиво- простонарідне. Не знаю чому, але у російській пам’яті цар вималюваний виключно, як в дошку свій хлопець, який що зірвав у городі, те й їв, як Ленін у курені, пише Олена Степова для "Інформаційного спротиву".

"Репа" – це російською ще й обличчя. Не знаю чому, але що є, то є. На росії зрідка кажуть "лицо", там більше використовують жаргонну лексику, то людині кажуть, що в неї "морда", "репа", "мордень". Ще є "хлебало", але в нього два сенси, так можуть назвати й обличчя, й ротовий отвір.

Як-то кажуть, "велик и могуч" російський язик, але його на росії мало хто використовує. Суржик, тюремний чи блатний жаргон, але не отой висококультурний "толстово-достоевский", яким пишаються, але вже не знають та не розуміють. Більшість росіян та вже проросійських мешканців ОРДЛО пишуть російською з помилками.

Що цікаво, на 2014 рік проросійська більшість мешканців ОРДЛО дуже гарно знала 2 мови – українську та російську. Й їх одразу здивував той факт, що росіяни на рідній мові писали з помилками, а для розмови використовували мат чи жаргон.

"Репай" – це російською "їж", "кушай". Теж якесь жаргонне, але виправдане, бо ж, якщо росіяни їдять репу, то вже не їсти її треба, а логічно репати.

Тому вислів "репу репой репай", можно віднести, як до російської класики, автентики, національного надбання та оголосити девізом усього російського народу.

Бо ще трошки "партийных перегибов" товариша путіна й окрім репи, репати росіянам не буде що.

На росії знову пік знищення іноземних продуктів харчування, як інагентів, як гейєвропейських, не скрепних, споживання яких може зашкодити скрепам та патріотичній позиції росіян. Росіяни в цілому згодні, що "дайошь русское национальное питание", та "истребим гейевропейское зло на русском застолье", але це в концепції "сіли-побалакали", якщо це стосується особисто їх столу та холодильника, ось тут росіяни абсолютно категорично не згодні з тим, що бульдозери рівняють з землею сири, консерви та хамони зарубіжного виробництва.

По російському телебаченню знову волають – "русскому человеку вредно все импортное". Тільки натурпродукт російського виробництва з гімна та палок, пальмової олії та глини з крейдою.

Росіяни дуже тактовно та обережно коментують знищення "продуктових інагентів", щоб їх самих у інагенти не записали, бо сьогодні бульдозер трамбує хамон, а завтра може труп коментатора десь у лісополосі затрамбовувати. Таке життя, сповнене "русской свободы и демократии". Здебільшого росіяни натякають, що вони б не їли того зарубіжного, якби рівень поваги їх виробника до споживача був у рамках патріотизму. А не "купались в молоке, запаковали для продажи" чи "выявили в продаже фальсификат молока из извести". Я писала про це.

Знаєте, я ось підкреслю, бо не втомлююся писати, що ОРДЛО та росія, це "чорне дзеркало", в яке ми маємо дивитися, щоб не стати такими, як вони, й відшукувати та прибирати з себе усі ознаки совкізму. То от одна з ознак рашизму та совкізму є прояв неповаги до співвітчизників.

Повага до людини, повага до споживача, це й про людяність й про якість продукції та послуг. А повага, це взагалі про усе, від не кради в армії своєї, у громади своєї, у народу свого, у сусіда свого до не сміти й не будеш жити на сміттєзвалищі й продавай такий товар, який би ти споживав сам.

У росіян відсутнє будь-яке розуміння поваги до людини, я вже не кажу про співвітчизника. Тому фальсифікат чи неякісний товар у магазинах для росії – норма. На росії створили дивні умови, де якісні продукти харчування та послуги є привілеєм багатих людей й недоступні загалу.

От скажу про ринок крафтових виробів України, як приклад, бо ж ви знаєте, я сама сировар, виготовляю багато крафтової продукції з молочка свого маленького козиного господарства. В нас крафтову витончену унікальну смачну продукцію може собі дозволити пересічний українець.

Бо в кожному селі є міні-ферми, а кожна гадзиня виробляє свій унікальний крафтовий сир, який й має базовий рецепт, але завжди є унікальним через утримання, вигодовування, регіональні особливості молока чи рослинності.

Це стосується й крафту серед виноробів, виготовлення автентичних напоїв, ремісничого хлібу та іншого. Бо кожен з виробників від маленької господині до великого підприємства дбає про споживача, бо поважає його, поважає себе у першу чергу.

Цієї культури споживання та виготовлення немає на росії. Так шмурдяком (ще одне російське слово, яке використовують для будь-чого виготовленого на росії – напої, самогон, горілка, молоко, масло, суші, торт чи ковбаса), росіян оскотинили, довели до стану, що в цілої нації зникла культура споживання, розуміння поваги їжі, поваги до себе, тому росіяни їдять те, чим в нас собак гидують годувати.

Цю тему гарно розкривають російські тік-токери, виставляючи "рецепти" "Їжі", які готують у немитому посуді з якихось недоїдків.

До їжі у росіян теж відсутня повага, тому там на продукти харчування та їжу кажуть "їдло", "хавчик", "хавать хлебалом", "хрючево", "шмурдяк", "топтать хавло".

Більшість продуктів харчування на росії, це імпорт. Його намагаються замінити на російське, але ж виробництво усе на імпортних лініях та з імпортних компонентів. Тому росіян запевняють, що сік з апельсину призводить до раку та розвитку "гена, который отвечает за голубизну", тому або сік з репи, або "березовый с мякотью".

Росіяни у критичній більшості за "сво", "на Берлін", "орешником по Вашингтону", бо реально вірять у пропаганду, що росія незалежна від імпорту, та має усе своє. Має, але не усе. Щоб посадити ту ж саму "русскую репку" росіянам треба придбати насіння, а воно імпортне. Насіннєвої бази на росії немає. Й що цікаво, от тільки зараз росіяни починають ставити питання "зачем нам это сво", та "что мы будем кушать, если неурожай". Колись росіян від голоду рятувала Україна. Зараз можемо допомогти лише отрутою кураре, цикутою чи ціанідом.

Десять років окупації росія використовує зерновий та земельний ресурс Сходу України. Але без добрив й він вже закінчується. А добрива росія купляла в Україні. З захопленням частин Херсонської та Запорізької областей росія отримала карт-бланш, бо ж це сільгосп виробники, які годували більшу частину Донбасу та росії.

Зараз зерно та овочі з окупованих частин України росія забирає для годування москви та пітеру, а також за це зерно купляє лояльність країн Африки.

На сьогодні я вбачаю масштабну підготовку російського інформпростору для втлумачення у голови росіян "неуродило", бо відсутність добрив, насіння, гербіцидів, протруйників та пестицидів, вже красномовно натякає – не вродить!

Тому весь час по російському телебаченню йдуть "новости с полей" – сарана у січні, тля, зерновий клоп, погані погодні умови та інше. Я напишу найближчим часом про це розгорнуто, бо цікавий аналіз.

А зараз з цікавістю спостерігаю, як росіяни давляться слиною, коли читають новини про знищення "продуктов заграничного производства". Може дійде через шлунок, а може й ні. Як там писали про росію великі письменники – "умом россию не понять".

Тому даю цінну пораду росіянам – не заглядатися на хамони з ананасами, а жувати національний продукт – репу. Якщо насіння знайдуть та втямують, як виростити. А ще мені дуже шкода цей овоч, бо його обрусявили та зросіїли. Насправді, цей "исконно русский" овоч на московії з’явився з Русі, тобто з України. Бо саме руси-слов’яни та трипільці займалися землеробством, а не канібалізмом, як їх північні "сусіди" мокши. Пам’ятайте про це, бо росія так багато в нас вкрала, зросіїла та привласнила, що мені ось дуже цим болить.

Не треба віддавати росії ні історію, ні культуру, ні навіть привласнені сорти чи овочі. Бо вже росіяни зробили з нашої гордості "Мелітопольської черешні" "русскую".

То хай росіяни лико з дерев жеруть, а ми будемо споживати гарний екологічний городній овоч. Бо ріпа городня має багато сортів, кольорів та вкрай багата корисними речовинами, як калій, вітамін С і кальцій, одна ріпа середнього розміру містить 233 міліграми калію, 25,6 міліграма вітаміну С і 36,6 міліграма кальцію. Це 5% калію, 28% вітаміну С і 3% кальцію від середньодобової норми середньої дорослої людини.

Я саджаю вдома "Пурпурову ранню", середньо-пізню "Міланську рожеву", "Лоренц", "Голден Болл", "Місяць", "Грін Коллет", "Гейшу", "Білий м’яч" та "Біла ніч". А ще різні сорти редису, чорної редьки, дайкону. Бо українці люблять різноманітність, корисну та свіжу продукцію до свого столу. Ми нація хліборобів та господарів своєї землі, тому звикли й працювати, й гарно та смачно їсти, бо любимо й поважаємо себе та свою землю.