Милитаризация к зубам. Какого мирного плана нам нужно
Молодые люди в барбершопах мечтают, чтобы все было как раньше. Но несмотря на все потуги Дональда Трампа помирить нас с Россией, да еще и заработать на этом немного сверху
Далее текст на языке оригинала
Росія та її ситуативні попутники, наприклад Угорщина, розказують про те, що Україну варто лишати буферною зоною між Росією та Заходом. І якщо це могло якось лягти на душу українцям зразка "нульових", погоджуватись на таке зараз — тотожне самогубству.
Що ж робити?
Президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн уже висловлювала думку про те, що найліпша гарантія безпеки для українців — "стати сталевим дикобразом, якого не можуть перетравити потенційні загарбники". Чіткіше окреслив цю реалістичну стратегію президент Фінляндії Александер Стубб у виданні Politico. Він упевнений, що Україну треба "мілітаризувати до зубів".
"В основі стримування нападів Росії має бути мілітаризація України до зубів", — сказав лідер країни, яка теж була жертвою Росії та втратила обжиті території.
Окремі західні партнери — Велика Британія та Франція — розмірковують, як саме відправляти миротворців та що треба для захисту неба над Україною. Премʼєр Польщі Туск прямо визнав, що українці виграли час і для його країни, і для Європи.
Чому так тяжко розгойдуються Італія та Німеччина? Чим далі від кордонів з Росією країна — тим менш імовірною здається можлива агресія Кремля та взагалі небезпечність Росії. Жодна з цих націй не знала, що таке бути в російській окупації, як воно пережити ГУЛаг, Соловки та кілька голодоморів. Тож не дивно, що в європейських комюніке є досить скромне і миролюбне формулювання:
"Країни ЄС надаватимуть військову допомогу Україні на добровільних засадах, з урахуванням національних інтересів окремих держав".
Тобто є ситуація, коли балтійські держави, Польща та Фінляндія будуть зараз максимально мілітаризуватись. Уже щонайменше чотири країни вийшли з конвенції про нерозповсюдження протипіхотних мін, бо прямо визнають, що це добрий захист від Росії. А от Бельгія та Нідерланди ще подумають та повідтягують зміни в оборонці, бо поки росіяни та північні корейці до них дійдуть через всю Європу, — то буде нескоро.
Все це ще раз переконує, що знаменитий виступ віцепрезидента Джея Ді Венса на Мюнхенській безпековій конференції, який змусив багатьох європейських бюрократів плакати, був корисний.
Погрози США згорнути американську безпекову парасольку нарешті запустили шарніри процесу того, що як раніше вже не буде. І миру, як раніше, вже не буде ніде.
Європа відкриває для себе сумну істину — що дбати про себе треба самостійно. І що її безпека може впасти в один момент, якщо вона завʼязана на військовій промисловості США.
Що буває без значних витрат на оборону і погану підготовку до війни — вони добре бачать зараз на прикладі України. Але якщо українці ще можуть попросити програм захисту для біженців у країнах ЄС, то чи захоче США брати біженців із Європи у разі Третьої світової — велике питання.
Трамп і Венс не хочуть французьких вин і шампанського — тож чи захочуть вони переселенців із Провансу?
Україні ж варто зайнятись тим, від чого ми бігли як незалежна держава цілих тридцять років. Досить експериментів та зневаги над армією, руки геть від дискримінації людей у формі та бажання нажитись на їхній славі та рейтингах.
Спеціально для Еспресо