НАТО не учится на своих ошибках: дующий на холодное будет в эпицентре бури

К сожалению, НАТО не учится своим ошибкам.

Словесная эквилибристика о "мостах", "необратимости пути" – это неспособность принятия взрослого и сильного решения. Это попытка иметь в уме мысль, что с россией когда-нибудь и как-то можно будет договориться.

Это приглашение не Украине, а россии стать партнером – и не ломать привычное для многих НАТОвских стран устройство, в котором они привыкли жить последние 30 лет.

Далее текст на языке оригинала

40 мільярдів допомоги Україні від країн НАТО - ніщо в порівнянні з 120 мільярдами, які щорічно тратить на війну путін. А якщо порівнювати ВВП країн НАТО і росії, то це велике ніщо.

Україна уже має додану вартість для НАТО. Ми випробовуємо західну зброю, ми робимо рекламу Patriot (ще б вони були у достатній кількості), а наші військові можуть уже зараз бути кращими інструкторами для Альянсу. Бо вони бачать і відчувають реальну війну. На відміну від натівських генералів, які вивчились на книжках про протистояння СРСР.

Натомість вкотре ми стоїмо перед зачиненими дверями. Без ядерної парасольки і великими стосами "безпекових угод", виконання яких є необовʼязковим і залежить виключно від політичної волі підписантів. Бо в НАТО - свої виклики і свої вибори. Упущений момент вже не повернеться, як це було у 2008-му.

І тоді, і зараз рішення Альянсу є помилковими. Вони призведуть до ще більшої нестабільності у світі. Бо той, хто дує на холодне, врешті-решт буде в епіцентрі бурі.

Та попри все, нам прийдеться лупати сю скалу і далі. У нас іншого вибору немає. Ми маємо це зробити.