Почему Эрдоган одновременно хочет вступить в БРИКС и поддерживает возвращение в Крым?
Там султан заявил, что Крым нужно вернуть Украине. Что в очередной раз напоминает нам насколько Турция в общем и Эрдоган как ее руководитель особенно пытается играть на всех шахматных досках одновременно. Что раздражает примерно всех, кроме его самого и его единомышленников.
Далее текст на языке оригинала
Тож. Чому Ердоган одночасно хоче вступити до БРІКС і підтримує повернення Криму?
Перше – той саме тюркський світ. Ердоган регулярно підкреслює пріоритет захисту кримських татар, які мають тюркське коріння. Туреччина тривалий час підтримує цю громаду і виступає проти порушень їхніх прав на окупованій території.
Приблизно з тієї самої причини у Туреччини складна динаміка відносин з Китаєм. Через уйгурів. І фактор впливу на тюркські громади і народи в інших країнах розглядається як інструмент впливу на політику цих країн, навіть якщо це такі гіганти як Китай і Росія.
Друге – фактор територіальної цілісності. Туреччина, як і купа інших країн, у яких не до кінця вирішені територіальні суперечки чи існують сепаратистські рухи, завжди будуть підтримувати легітимну територіальну цілісність інших країн. Єдиними виключенням з цього правила була незалежність Косово і Північного Кіпру, але це – в першу чергу – релігійний фактор.
Третє – фактор Чорного моря і регіональної політики. Стратегічно в інтересах Туреччини збереження адекватного балансу і безпеки в Чорному морі. Контроль Росії над Кримом створює дисбаланс у бік останньої і створює виклики для Анкари, яка прагне посилити свій вплив на Чорному морі, забезпечити спокійну торгівлю в регіоні і не створювати загроз для своїх стратегічний проток у Мармуровому морі. Тому український Крим набагато більш привабливий сценарій.
Ердоган намагається зберігати баланс у відносинах із Росією та Україною, що важливо для його регіональної політики. Попри стратегічні проєкти з Москвою в енергетиці і ще кількох галузях, Туреччина продовжує зміцнювати зв’язки з Україною, особливо у військовій та економічній сфері.
Четверте – балансування між Заходом і Сходом. Виступаючи за повернення Криму Україні, Ердоган посилає сигнал НАТО і західним партнерам про свою підтримку міжнародного права. Це вчергове нагадує "так, ми, звісно, специфічний член НАТО, але ми член НАТО, ми просто хочемо захищати в першу чергу свої інтереси".
Пʼяте – Ердоган хоче ствердити Туреччину як логістичний і геополітичний суперхаб. Саме тому він веде свою країну – члена НАТО в БРІКС. БРІКС не треба розглядати як якийсь "союз". Між його членами надто багато протиріч, і їх всіх обʼєднує лише прийнятні (партнерські чи нейтральні) відносини з Росією. Але як дипломатичний майданчик БРІКС розглядатися цілком може.
Тому Анкара туди і лізе. Щоб зміцнити свої економічні та політичні позиції на глобальному рівні, отримати додаткові входи в Африку і в Азію, диверсифікувати свою політику.
З одного боку, Туреччина підтримує Україну та Захід у питанні Криму, але водночас шукає можливості розширення співпраці з БРІКС, де ключову роль відіграє Росія.
Туреччина прагне отримати максимум політичних і економічних інструментів, зберігаючи контакти з усіма учасниками регати. І заради цього зробити заяву по Криму – нормальна ціна. Тим більше, що для Росії Туреччина зараз надто важлива, щоб якось протестувати.
Ця політика – політика балансувати між протилежними інтересами. І – треба визнати – ось в цьому Ердоган демонструє справжню майстерність.