Українська
Политика

Почему марш Пригожина не стал для России Сирией

Виктор Шлинчак

Почему марш Пригожина не стал для России Сирией
Почему марш Пригожина не стал для России Сирией

В прошлом году на России могло произойти то же, что произошло в Сирии. "Марш Пригожина", показавший слабость Москвы, мог закончиться падением режима Путина. Мог, но не кончился.

Далее текст на языке оригинала

Відчинене "вікно можливостей", яке мало всі шанси збільшити доступ повітря в смердючі кремлівські коридори, зачинилося надто швидко. Цар за два дні опанував себе, а потім — свою армію, свої медіа, своє оточення. Тому бунт зазнав поразки, а сам Пригожин був показово страчений. "Гайки" закрутилися ще більше. А маховик війни суттєво пришвидшився.

Світ не був готовий до бунту Пригожина. Він спостерігав — і робив це з широко відкритими очима, з реакцією паралітика, з острахом, що Росія от-от розсиплеться на друзки. А тому на Заході подумки вважали, що хай краще збережеться цар. Бо неконтрольований розпад імперії призведе до непередбачуваних наслідків.

Та й ми у той час не могли повпливати на ситуацію. І зараз досі відкидаємо варіант пришвидшення розпаду імперії. Ідемо за лінійними сценаріями. І сподіваємося, що тактика "стінка на стінку" дасть більший результат, ніж стратегічна ціль — щоб поряд з нами не жило оте штучне одоробло, яке називається "Російською Федерацією". Хай би по кордону були інші сусіди — з власною самоідентифікацією, з відсутністю амбіцій Москви. Це вони, а не ми, мали б стати "буферною зоною" між нами ("Заходом") і Москвою, це вони б мали нести весь цей тягар - "між молотом і ковадлом".

Але такого плану поки що в стратегії України нема.

І тому ми йдемо так, як йдемо. Чекаючи, поки нашу стратегію нам намалюють інші, виходячи зі своїх інтересів і страхів. Що ж, чекаємо…