Цугцванг Украины в США
В текущих отношениях Украины и США произошло нежелательное, но ожидаемое определение.
Президент Зеленский с трибуны ООН заявил, что Украина не будет вести переговоры на условиях "мягкой капитуляции", что при поддержке Китая и глобального Юга продвигает россия. "Мягкая капитуляция" — это замораживание боевых действий по линии фронта, сворачивание военной поддержки Западом Украины и снятие части санкций с России.
Далее текст на языке оригинала
Фактично, це пауза, яка дозволить агресору поповнити та озброїти особовий склад сил вторгнення, а потім, вигадавши якесь "порушення умов перемир’я", продовжити агресію вже у більш сприятливих умовах. Бо недоімперія вже продемонструвала, що її авторитарна система керування (як і подібні системи її головних союзників) здатна переводити країну на воєнні рейки значно оперативніше та ефективніше, ніж щось подібне відбувається на Заході.
Натомість, кандидат у президенти Д. Трамп однозначно підтримав "план Кремлю", публічно заявивши, що має намір якомога швидше "вивести США з війни в Україні". Зрозуміло, що зробити це можливо лише за умови "м’якої капітуляції" України. А ще Трамп звинуватив Зеленського у підтримці кандидатки у президенти К. Харріс. Відповідно, республіканський спікер Конгресу М. Джонсон висловив сумнів у своїй можливості зустрічі з Зеленським у Вашингтоні, хоча раніше така зустріч планувалася.
Тобто, про двопартійну підтримку України з боку США на певний час доведеться забути. І ми пам’ятаємо, яка болісно впливають на фронт з’ясування політичних стосунків між республіканцями та демократами у парламенті Штатів. Але проблема посилюється тим, що наш, так би мовити, головний союзник демократ Дж. Байден продовжує демонструвати в’ялість і непевність щодо дозволу на використання далекобійних ракет (важливий сам факт дозволу як прояв рішучості США).
У шахах це зветься цугцвангом: демократи виявляють нерішучість щодо необхідної підтримки України, а республіканці готові рішуче цю підтримку припинити. Звісно, я дещо спрощую та поляризую, але ситуація виглядає саме так.
Тобто, у випадку перемоги Харріс сподіваємося на її намір бути довгоочікуваною "залізною леді на сторожі демократії", а також на стратегічність її радників.
А у випадку перемоги Трампа залишається деяка надія на дурнуватість путіна (наприклад, почне несиметрично вимагати виводу ЗСУ з Курської області, якщо вони там ще будуть, але свої війська відводити з частини України не стане). Тоді Трамп може образитися, і мало недоімперії не здасться. Це взагалі найкращій, але й найфантастичніший сценарій.
Змінити ситуацію здатна зміна ходу бойових дій в Україні, тобто, успішний контрнаступ з нашого боку. На жаль, поки що таких можливостей не спостерігається.
Розумію, що нічого обнадійливого не написав. Але моя сторінка — не безнадійно переможний телемаратон.
Все одно прорвемося!