Все только начинается: справится ли Трамп с основной задачей?
Для Америки как мировой силы, главенствующей темой прекращения войны, только сейчас все начинается.
Половина мироносного плана уже выполнена: за стол переговоров загоняются стороны, которые обе недавно отрицали такую возможность, причем война, с точки зрения Трампа, видится выгодной обоим, на чем он охотно акцентирует.
Далее текст на языке оригинала
Притиснути наших було доволі легко: компромат корупційного характеру з дуже чутливим фактажем + показовий контакт із лідером усіх рейтингів Залужним спричинили чудо опритомнення у вигляді твіту про "ми не хочемо нескінченної війни, сідаємо за стіл перемовин та хоч завтра готові підписати угоду про копалини".
Ну а тепер для Трампа починається найголовніше й найважче – вламати росію.
Звісно, наша публіка очікує побачити таку ж бульдожу хватку й кувалдний підхід, як це було у випадку з нашими мулами. Та тут вигулькує кілька моментів, які далі нікому не сподобаються.
США не приховують свого ключового завдання – помогти жертві уникнути ще більших поразок і втрат. У Джидді було повторено: в нас нема жодного шансу виповзти зі зашморгу війни без територіяльних утрат. Хто чекає кордонів якихось там років, варто попуститися цього. І тверезо налаштуватися, що майбутні переговорні позиції України і росії є завідомо нерівними: росія в перемовини входить із територіяльними завоюваннями 20% площі жертви; жертва в перемовини входить із констатацією неспроможності ці території вернути у військовий спосіб. Позаяк верховним арбітром є Америка, то, на її думку, наші висування правильних, але недосяжних і не підкріплених вимог дорівнюватиме свідомому зриву прагнень до припинення війни. На цей випадок козирі вже заявлені й будуть додаватися по ходу.
Позаяк війна на наших умовах не закінчиться ніколи, тому, за всіма канонами перемовин (якщо до них дійде), буде застосований примус до акцептації такого рішення, яке мало кого тут влаштує, особливо після 3-х років роздування очікувань та самооцінок. Примус до слабшого – типовий хід в асиметричних переговорах. Цього не уникнути. Тож: окрім подальших гарантій безпеки, Україну більше нічого й не цікавить у практичній площині. Говорити про щось вище чи більше нема ресурсів. Асиметризм у тому, хто які вимоги може викатувати, взято за основу.
Після нашого зм’якшення в Джидді тепер настає чемпіонський раунд персонально Трампа супроти росії, яка наразі не має підстав понижувати свої 3 базові максималістські вимоги: легалізація загарбаних земель, неучасть європейських миротворців і нейтралітет України.
Сценарій "росія готова продовжувати воювати" оприявнить реальні козирі Америки не щодо наших ясель, старша група, а щодо крупного ресурсного гравця, на якого нема компромату особистого чи політичного, а методи тиску можуть бути лише економічні й прагматичні.
Все починається лише зараз.