"Купа л*йна допекла!" Інтерв’ю з ініціатором заборони NewsOne і 112

Коли окремі ветерани війни на Донбасі почали говорити про неприпустимість антиукраїнської пропаганди на окремих загальнонаціональних телеканалах - навряд чи хтось міг уявити, що це виллється в масштабну кампанію з вимогою закрити NewsOne і "112 Україна". Однак за такий крок висловлювалося все більше воюючих представників армії. Що в підсумку вилилося у створення петиції на сайті Верховної Ради, де ці вимоги були відображені.

У рекордні строки петицію підписали 25 тисяч чоловік, що зобов'язує парламент якось на неї реагувати.

І реакція не змусила на себе довго чекати. У понеділок, 1 жовтня, спікер ВРУ Андрій Парубій оголосив, що "по слідах" петиції Комітет Верховної Ради з питань свободи слова та інформаційної політики готує пропозиції про заборону телеканалів "112 Україна" і NewsOne. Коли ці пропозиції оформляться у законопроект або постанову, Парубій обіцяв невідкладно поставити їх на голосування.

Чи очікували ініціатори петиції подібного результату і чи не розчаровані вони? Що стало поштовхом для старту "війни" громадян і двох телеканалів? І що прихильники заборони антиукраїнської пропаганди в Україні мають намір робити, якщо парламент не підтримає їхні вимоги? Про це в інтерв'ю UAportal розповів чинний військовослужбовець і відомий блогер Олексій Петров, з поста якого в соцмережах все і почалося.

- Олексій, c вашої легкої руки була створена і з вражаючою одностайністю підтримана українцями петиція про заборону роботи двох телеканалів - "112 Україна" і NewsOne, як пропагандистських. З чого все почалося? Чи очікували ви такого сплеску підтримки з боку українців?

- Знаєте, завжди і у всьому є "точка кипіння", свого роду детонатор. Для мене цією точкою кипіння став виступ Ганни Герман в ефірі телеканалу NewsOne, коли вона заявила, що ось, мовляв, солдати, учасники АТО, у зоні проведення бойових дій вбивають чужих матерів, а потім приїжджають сюди і вбивають тут уже своїх матерів...

Ось ця - вибачте, але я буду називати речі своїми іменами - купа інформаційного г*вна, яка лилася постійно з ефірів цих двох телеканалів, допекла мене, лейтенанта ВСУ, громадянина України, вже остаточно. А цей спіч - це була крайня точка.

Я прекрасно розумів, що далі так тривати не може. Ці телеканали транслюють пряму риторику російської пропаганди. Без купюр. І Ганна Герман сидить спокійно собі у студії і, при повному потуранні ведучих, меле цю банальну єресь.

Ці телеканали ведуть мовлення - спокійно мовлять - на всю територію України. Обидва вони - умовно рейтингові. Їх дивляться люди. Переважно старше покоління. А у них ще з СРСР лишилося переконання, що якщо по телевізору щось говорять - значить, це правда. Інакше й бути не може. І у підсумку вони потім це все несуть, транслюють в маси - на лавочках, на базарах, на кухнях.

І виходить, що в цьому моменті в обороні України утворилася прогалина. Війна ж не тільки там, на сході, йде - війна йде і тут.

Ось тому я написав пост в соцмережах про все це.

Його підтримали військовослужбовці. А потім громадська організація "Відсіч" зареєструвала на сайті Верховної Ради України петицію, тому що такі справи треба робити юридично правильно. Тому що є наші емоції, коли ми хочемо щось закрити, це закрити, але вони не повинні йти в розріз з чинним законодавством.

Після того, як вони зареєстрували цю петицію, за якийсь тиждень вона набрала 25 тисяч підписів. Підтримали її абсолютно різні люди. Вони відклали в сторону свої політичні розбіжності, свої симпатії до тих чи інших політиків, тому що розуміють: якщо ми зараз програємо цю війну - а інформаційна війна - це частина війни глобальної - у нас потім вже не буде України. Не буде ні Порошенка, ні Тимошенко, ні Зеленського, ні Вакарчука. У нас не буде країни.

Читайте також: "Плюнула б Путіну в морду!" Відверте інтерв'ю з Настею Приходько

- Що далі?

- Для того, щоб Верховна Рада звернула увагу на цю петицію, вона повинна була набрати певну кількість голосів, 25 тисяч. Це відбулося. І тепер справа - за нашим парламентом. Адже народ депутатів вибрав, щоб вони захищали інтереси України - ось, будь ласка, нехай працюють. Тепер подивимося, як швидко вони на це відреагують. І головне - ЯК вони на це відреагують.

- А чи є у них можливість реагувати дієво? Чи припустиме втручання законодавчого органу в діяльність ЗМІ і чи не потягне це за собою звинувачень у наступі на свободу слова?

- Ми часто плутаємо грішне з праведним. Свобода слова в Україні і риторика країни-агресора укупі з ретрансляцією створених там фейків - це абсолютно різні речі, розумієте?

- Так. Але все-таки, як ця реакція повинна виглядати з точки зору законодавства?

- Ось там сидять 400 з чимось людей. Ви ж зрозумійте, ці чотири сотні депутатів - це ж найкращі з кращих. Це просто світоч для української нації. Там же всі юристи тощо. Подивіться на них - це ж хоч дітей та онуків своїх називай їх іменами!..

Ось нехай вони тепер беруть - і виконують свої прямі обов'язки. Тому що країна знаходиться у стані війни. Неоголошеної війни. І першими на виклики , що стоять перед країною, повинні реагувати депутати Верховної Ради. А вони зайняті виключно власними інтересами.

І в цьому випадку суспільство вчинило так, як і має чинити нормальне демократичне суспільство: спокійно і абсолютно демократичний спосіб. Ніхто ж не побіг палити ці канали, тягати під них шини, бити скло тощо. Хоча такі заклики теж були - людей допекли просто.

Але без питань. Ми вчинили цивілізовано. Ми ж будуємо європейське суспільство - тому важливо, щоб всі процеси проходили відповідно до закону.

Ми звернули увагу наших депутатів на проблему. Депутати, як я розумію зі слів спікера парламенту, пана Парубія, стурбовані питанням. І ось тепер ми подивимося, до чого ця стурбованість призведе.

- Але ж значна частина цих самих "світочів" як ходила на ефіри згаданих каналів, так і ходить. Ви дійсно розраховуєте на підтримку цих людей? Чи вважаєте, що потрібно щось робити і з ними?

- Якщо я скажу, що з ними робити, ви мене забаните в мить! (Сміється)

А якщо серйозно, то я якось таки зберуся і напишу пост про свої емоції після участі у ток-шоу на телеканалі "Прямий", коли я бачив шістьох наших депутатів на відстані витягнутої руки і спостерігав, як вони працюють. Якщо чесно, я до сих пір ще в шоці!

- Чому? Що там сталося?

- Приїхати не парламентарі, а якісь рекламні агенти, чесне слово... Влаштували там срач. Знайдіть подивіться, якщо матимете нагоду. Вони ж не слухають один одного. Вони приїхали просто пропіарити свої політичні сили.

Це ж бажання веде їх і на 112-ий, і на NewsOne. Адже в ефірах цих телеканалів вони вільно говорять те, що їм хочеться говорити. Той же Євген Балицький, депутат від Мелітополя, який свого часу розповідав, що поїде в Росію або в Крим, або куди він там збирався їхати - і забере з собою "свій Мелітополь". Князь мелітопольський знайшовся!

Читайте також: "Залишається хіба райвідділи палити..." Інтерв'ю з Романом Сініциним про напади на активістів

Та ж Ганна Герман, той же Євген Червоненко, та ж Олена Лукаш - вони там сидять і транслюють цю пропагандистську маячню. І якби ж то ведучі сказали: чекайте, стоп, секундочку - це воююча армія і ви її не чіпаєте, тому що ви взагалі в армії ні хріна не розумієте. Ви навіть не знаєте, де ця армія знаходиться! Так що давайте краще про квіти поговоримо або ще про щось. Але ж ні! Ведучі сидять і кивають головами. Там ще й ведучих треба подивитися, насправді. Того ж Піховшека і так далі.

Це анклав. Свого роду анклав російської пропагандистської машини на території України. Ви собі просто поставте трішечки по-іншому питання. Ось ви можете собі уявити такий телеканал в Росії? Ні! Давним-давно вже закрили б. І весь колектив пересаджали.

Ми просто не готові до цього виявилися. І Україна і зараз діє постфактум. Адже ми і самі думаємо: ой, а це ж свобода слова... Ой, а що ж люди подумають... Та нічого не подумають! Є поняття критики. Так, владу можна і треба критикувати. Всіх. Від першої особи до найдрібнішого чиновника. Для того критика і існує, щоб влада не розслаблялася.

Але коли я, як військовослужбовець, чую фейки стосовно армії - воюючою армії, тобто тих хлопців, які і зараз знаходяться там, на фронті, і мій рідний 37 батальйон, і маса хлопців з інших підрозділів, які зі мною разом воювали і продовжують воювати досі - так ось, коли я чую ці фейки, я починаю звіріти.

Читайте також: Зжеруть Україну, не жуючи: Муждабаєв про Одесу та бомбу від NewsOne і 112

- Я дивлюся, не тільки ви. Дуже багато представників як раз таки армії висловилися з приводу роботи цих телеканалів...

- Ви зрозумійте, це гра з вогнем. Це настільки небезпечно, що мало нікому не здасться. Якщо вже нас підтримали генерали, маса серйозних офіцерів з різними політичними вподобаннями, з самим різним світосприйняттям - значить, вони все розуміють: в такій ситуації може бути біда.

І армія буде себе захищати. Будь-якими доступними способами.

У даній ситуації це і був захист армії. Тому що саме армія спрацювала свого роду каталізатором підписання цієї петиції. У що вона виллється, я поки не знаю. Закриють їх, позбавлять ліцензій або просто погрозять пальцем... Останній варіант нас не влаштовує абсолютно.

- Ви просто так не відступите?

- Безумовно! Якщо справа закінчиться умовним "погрозили пальчиком" - ми знову зареєструємо петицію. Ми будемо діяти іншими способами. І ми змусимо їх працювати! Ми змусимо Верховну Раду виконувати її прямі обов'язки - дбати про інтереси України. Не інтереси Порошенка, Тимошенко, Ляшка - а інтереси України. Це те, що вони повинні робити в першу чергу.

І коли деякі політсили не голосують за визнання Росії агресором - я просто розводжу руками.

- У петиції згадані два телеканали. Чи означає це, що ними обмежується кількість ЗМІ, які транслюють російську пропаганду в Україні?

- Так, давайте діяти step by step. Коли я написав пост, відразу почалося: а де "Інтер"? Де те? Де це? Друзі, а давайте ми будемо відкушувати по шматочку? Щоб не вийшло, що ми так сильно розкрили рот, що у нас замкнуло щелепу. По шматочку. Крок за кроком.

Ось зараз два найодіозніших телеканали - це NewsOne і 112. Можливо, якщо вдасться їм заткнути рот, для інших телеканалів це стане свого роду "жовтою карткою". Наступна - "червона", видалення з поля. І можливо вони візьмуться за голову.

Ніхто ж не хоче, щоб в Україні було 3 телеканали, як у Радянському Союзі. Ні. Нехай їх буде 150. І кожен несе свій контент. Нехай будуть спортивні телеканали, дитячі, ще бозна-які. Будь ласка! Ніхто ж не проти.

Але тільки ви повинні чітко відчувати міру. Ту грань, за якою критика і "свобода слова" в воюючій країні перетворюються в роботу в інтересах ворога.