Байден — дуже зручний партнер для Путіна?
1 серпня 2024 року відбулося дуже багато знакових, тектонічних подій. Важко все переварити одночасно. Однак, питання, яке мене турбувало — чому Путін пішов на угоду з Байденом саме зараз, надавши Байдену і Гарріс таке політичне посилення?
Гершковича затримали 29 березня 2023 року. Пол Уілан сидів ще з грудня 2018 року. Красиков сидів з 2020-го. Очевидно, що Гершковича узяли у заручники, щоб посилити переговорну позицію. Так само як раніше баскетболістку Грайнер і ізраїльтянку Нааму Іссахар.
Навального вбили через майже рік після початку розмов, щодо повернення Красикова в Росію. Очевидно, що угода конструювалася багато місяців.
При чому, як сказав Джейк Салліван на вчорашній пресконференції, України та українського кейсу взагалі не існувало в цьому процесі. Це була абсолютно паралельна діяльність Білого Дому й особисто Байдена та, по суті, Білла Бернса.
Але реалізація угоди трапилася саме тоді, коли після значного ослаблення позицій демократів і кризи зі зняттям Байдена з перегонів, любімчик Марго-боброєдкі — Трамп — почав поступатися позиціями.
Парадокс ситуації, на мій погляд, полягає в тому, що таку угоду для Путіна міг сконструювати виключно Байден. За Трампа росіяни не змогли б отримати "своїх" шпигунів одночасно з Німеччини, Словенії, Норвегії, Польщі та США.
Трамп не зміг би переконати Берлін в тому, що необхідно розширити рамку й увійти в етично складний ціннісний конфлікт щодо звільнення вбивці на велосипеді.
По суті, говорячи про те, що усі європейські держави здійснюють політику у фарватері Вашингтону, Путін, нібито, критикує їх, хоча інша конфігурація була б для нього набагато важчою.
Виходить, що Байден — це дуже зручний партнер для Путіна. Бо за Трампа така угода здавалась би майже невиконуваною. І якби Путін відклав фіналізацію до виборів в США, хто знає, яким би чином склалися зірки.
Назагал, від угоди, здається виграли усі.
Якщо не враховувати Україну, звичайно.