Байден дозволить бомбити Росію
Видання New York Times стверджує, що президент США Джо Байден може вже невдовзі переглянути своє попереднє рішення щодо обмеження можливостей застосовувати американську зброю, яка знаходиться у розпорядженні Збройних Сил України, для ударів по суверенній російській території.
Співрозмовники видання у державних структурах США підкреслюють, що перегляд цього рішення є фактично неминучим і зараз в адміністрації американського президента обговорюють, в яких формах це може бути зроблено. Підкреслюючи, що насправді знову ж таки можуть бути встановлені жорсткі обмеження щодо застосування американської зброї. Тобто поки що мова не йде про те, що американська зброя може бути використана для ударів по військових об'єктах РФ, які знаходяться в глибині території Росії.
Однак американську зброю можна буде використовувати для ударів по позиціях російських військ на кордонах з Україною. І таким чином це створить для росіян проблеми у спробах захопити ще якісь частини української території та можливостях обстрілювати Харків та інші прикордонні міста.
РЕКЛАМАPauseNext00:1400:30UnmuteEnter fullscreen-10 secPlay+10 secпродовжити дивитисьнаступне відео
Очевидно, що звірячі дії російських окупантів впродовж останніх тижнів теж стали непоганим аргументом для президента США, щоб переглянути попередні рішення, пов'язані з обмеженням на застосування американської зброї.
Також у виданні підкреслюється, що, очевидно, офіційно про перегляд такого рішення ніколи не буде оголошено. Просто одного прекрасного дня російські військові усвідомлять, що на їхні голови падають американські бомби. І це буде новою частиною російсько-української війни, її новим етапом. І, звичайно ж, новим сигналом для президента Росії Володимира Путіна, який має усвідомити, що його зусилля, пов'язані з багаторічною війною проти України, зі сподіваннями окупувати нові українські території й примусити Україну до капітуляції, так і залишаться марними.
Тому що, попри відновлення військово-промислового комплексу Росії за допомогою Китаю та інших союзників Москви, попри мобілізаційний потенціал Російської Федерації, сам факт наявності в України західної зброї, яку можна буде використовувати для знищення російських позицій, унеможливить виконання тих задач, які Володимир Путін поставив перед своїми збройними силами ще у далекому 2022 році.
І, як я вже неодноразово говорив, саме знищення потенціалу Російської Федерації на суверенній території Росії є дорогою для закінчення війни. Окрім того, не будемо забувати, що зміна американської позиції – це завжди сигнал для зміни позиції союзників. Адже ми з вами прекрасно розуміємо, що в європейських країнах багато хто орієнтується на позицію Сполучених Штатів, тому що розуміють, що вони відіграють головну роль у НАТО і саме вони мають захищати союзні з ними країни в разі можливої російської агресії та можливого російського удару по європейських країнах у відповідь на допомогу Україні.
І таким чином, навіть якщо Сполучені Штати погодяться з можливістю використання своєї зброї проти Російської Федерації в обмеженій кількості й тільки на кордонах з Україною, для європейських союзників України це може бути реальним сигналом для того, щоб дозволити використання своєї зброї будь-де, тобто для знищення потенціалу Російської Федерації на всій її суверенній території.
Це буде також вагомим аргументом для необхідності припинення агресії Росії проти України. Адже ми прекрасно розуміємо, що ця агресія може бути припинена тільки в кількох випадках. Перший випадок – це виснаження ресурсів Російської Федерації - військових, фінансових, демографічних. І ми розуміємо, що тут очікувати швидкого рішення російського політичного керівництва щодо припинення війни не доводиться. Однак є інший досить вагомий аргумент для закінчення російської агресії проти України. Це коли буде знищуватись російський потенціал. Путіну стане очевидним, що навіть накопичення нової зброї, навіть створення нової зброї на військових заводах Російської Федерації не зможе призвести до якихось вагомих результатів, бо те, що створюється сьогодні, може бути просто знищено завтра. І що будь-яка операція, спрямована на окупацію нових регіонів України, не закінчиться якимось успіхом просто у зв'язку з дефіцитом військово-технічного потенціалу Російської Федерації.
Ці обставини дійсно є вагомим сигналом для російського очільника. Ну і звичайно ж вони не стільки затягують війну, скільки створюють можливості для її припинення. У яких формах може відбутися це припинення? Це вже абсолютно інше питання, яке потрібно обговорювати додатково. Наскільки, в принципі, Росія й Україна готові до мирних перемовин у будь-якій формі? Наскільки можна говорити про замороження конфлікту? Наскільки про припинення вогню? А наскільки про гарантії безпеки для України з боку наших західних союзників? До речі, треба усвідомлювати, що, якщо західні країни дозволяють Україні використовувати західну зброю для ударів по російської території, це ще один крок щодо отримання Україною справжніх гарантій безпеки від Сполучених Штатів та інших країн НАТО.
Тому що, якщо можна використовувати західну зброю, це означає, що західні країни вже не побоюються прямого конфлікту з Російською Федерацією так, як це було дотепер. А значить, немає якихось серйозних зауважень, які мали б бути пов'язані зі вступом України до Північноатлантичного союзу. Як я вже неодноразово говорив, саме такий вступ, саме рішення, що територія України, принаймні та територія, яка контролюється сьогодні легітимним українським урядом, знаходиться під дією п'ятої статті НАТО, і Російська Федерація має побоюватися реального прямого конфлікту із блоком, який має у своєму складі ядерні держави. Ось це те, що дійсно може зупинити Володимира Путіна і, до речі, поставити крапку на російсько-українських війнах у майбутньому. Зробити цю війну Росії проти України останньою війною. І, щиро сподіваюся, програшною війною для російської держави, російського президента і, звичайно ж, для російського народу, хворого на невиліковний, мені здається, шовіністичний вірус.
Так що будемо сподіватися, що президент Байден дійсно швидко змінить своє попереднє рішення. Хай він навіть цього нам і не скаже.