В Україні починається важливий для Кремля період - Дмитро Тимчук

У ситуації, що склалася на сьогоднішній день в Азовському морі і Керченській протоці, Росія має право затримувати українські кораблі мало не у самого Маріуполя. Посилення військово-морської складової України в цьому регіоні ні до чого доброго не приведе. Єдиний вихід - звернення до міжнародних судів.

Станом на вересень 2017 року Україні було невигідно розривати Великий договір про дружбу і співробітництво з Росією. На сьогоднішній день його необхідно розірвати. Про різку реакцію на цей крок з боку Кремля Україні можна не турбуватися. Таку думку у другій частині інтерв'ю UAportal висловив народний депутат України, координатор групи "Інформаційний спротив" Дмитро Тимчук.

Першу частину інтерв'ю читайте тут: Путіну не треба захоплювати Харків і Маріуполь, у нього інша ставка - Дмитро Тимчук

- Яка ваша думка про те, що сьогодні відбувається в Азовському морі і в Керченській протоці? Російські прикордонники змінили тактику: тепер вони не проводять огляд українських кораблів, а просто затримують їх і тримають якомога довше, завдаючи таким чином економічних збитків. Що може і повинна зробити Україна в цій ситуації? Можливо, ухвалити якісь законодавчі рішення щодо Азовського моря?

- Взагалі, питання це досить непросте. Оскільки ми знаємо, що, згідно з домовленостями 2003 року щодо Азовського моря і Керченської протоки, на даний момент це море має статус внутрішнього одразу для двох держав - Росії та України.

Що робити з цим далі? У цих домовленостях сказано про те, що питання морського кордону в Азовському морі визначається шляхом його вирішення двома державами - Україною та Росією. Ми розуміємо, що не можемо розблокувати це рішення і домогтися якоїсь позиції від РФ.

Для Росії Азовське море - це внутрішнє море. Грубо кажучи, біля самого Маріуполя вона може затримувати українські судна і говорити: "Це наша територія, панове. Є відповідні домовленості".

До речі, всі переговори щодо Азовського моря, які йшли до подій 2014 року, Росія блокувала. У неї була жорстка позиція, яка полягала у відсутності будь-якої позиції. Будь-яка пропозиція відразу множилася на нуль.

У даній ситуації я бачу тільки один вихід - це звернення в міжнародні судові інстанції з тим, щоб, виходячи з морського права, визначати морський кордон в Азовському морі.

Верховна Рада може денонсувати угоду щодо Азовського моря і Керченської протоки і відразу після денонсації подавати відповідний позов в міжнародну судову інстанцію.

Ми можемо говорити про те, щоб виштовхувати когось, щоб застосовувати засоби Військово-морських сил, але, з огляду на те, що за останні місяці вони перекинули в Азовське море понад 60 одиниць військово-морської техніки, а також контролюють Керченську протоку, для нас проблематично нарощувати там свою військово-морську присутність. Думаю, ні до чого хорошого це не призведе.

Читайте також: Хто вбив Захарченка і чому його ховали в закритій труні: в Україні назвали версію

Тим більше що для росіян немає проблем в тому, щоб нарощувати свою присутність і надалі, зокрема, перекидати сили і засоби з Чорного моря.

Якщо ми застосовуємо військовий варіант, ми програємо. Єдине, що варто зробити - це забезпечити берегову оборону. Благо, той же Маріуполь - досить укріплене місто, він зміцнювався з 2014 року.

На жаль, звернення в міжнародні інстанції займає багато часу, але це комплексна проблема. У нас є маса проблем з Росією, починаючи від Великого договору про дружбу і співробітництво і закінчуючи домовленостями, які були укладені з Росією з найвужчих питань.

На жаль, за всі роки російської агресії у нас не вироблено якоїсь концепції. 2014 року - максимум 2015-го - наші дипломати і правознавці, тобто в першу чергу МЗС і Мін'юст, повинні були хоча б провести інвентаризацію, які домовленості у нас взагалі існують з Росією, щоб розуміти, що ми можемо використовувати в тих же міжнародних судових інстанціях на свою користь, а що нам не потрібно і навіть небезпечно.

Після цього подавати пакет про денонсацію і просто розривати. На жаль, розмова про це зайшла тільки в другій половині 2018 року.

- Ви згадали Великий договір з Росією. Його буде розірвано?

- Наша група "Інформаційний спротив" брала участь в підготовці перших позовів України проти Росії. Коли ми спілкувалися з юристами, вони пояснювали, що Великий договір на той момент був вигідний тим, що можна було продемонструвати: у нас є домовленості з Росією, які вона порушила. Вона вчинила захоплення території, порушила суверенітет і територіальну цілісність. Станом на вересень минулого року для нас було невигідно розривати цей договір.

Після того, як були ухвалені прецедентні рішення європейських судових інстанцій щодо того, що Росія несе повну відповідальність, як я розумію, питання значущості Великого договору просто йде в нікуди. Тут вже фактично працює прецедентне право.

- Чи можемо ми побоюватися якоїсь жорсткої реакції Кремля на розірвання Великого договору?

- А навіщо? Я не бачу для них жодного сенсу. Для них жорстка реакція може полягати, знову-таки, в тій відкритій агресії, про яку ми говорили раніше.

Це привід для гарячих голів Кремля висловити своє "фе", заявити, що Україна нас дуже не любить тощо. Але на підставі цього починати якісь активні бойові дії? Чесно кажучи, я не бачу сенсу в цьому для Кремля.

Для них починається важливий період. Де-факто починається повноцінна виборча кампанія в Україні. Їм простіше зосередитися на ній, кинути ресурси на неї, привести свої сили або своїх ставлеників, людей, з якими вони можуть домовитися в Україні, і всі ці питання, в тому числі Великий договір, вирішуються кулуарно.