Це як "Л/ДНР". Що відбувається між Індією і Пакистаном і чим це закінчиться – відповідь Арестовича
Схоже, між Індією і Пакистаном почалася справжня війна. Конфлікт, що триває десятиліттями, спалахнув з новою силою. Все почалося 14 лютого, коли терорист-смертник, член угрупування "Джаїш-е-Мухаммад", підірвав індійський конвой. В результаті загинуло 45 військових. Індія звинуватила Пакистан у підтримці терористів і відкликала з цієї країни свого посла.
26 лютого Індія завдала авіаудару по табору "Джаїш-е-Мухаммад", який знаходиться на території Пакистану. Пакистан, в свою чергу, розцінив цей факт як пряму військову агресію і привів армію в повну бойову готовність.
27 лютого індійські винищувачі перехопили 3 військові літаки Пакистану. У відповідь послідував удар по Кашміру, були збиті 2 літаки ВПС Індії. Один пілот узятий в полон. У той же день індійські ВПС збили пакистанський винищувач F-16. За останньою інформацією, Індія споруджує порядку 14 тисяч бункерів для можливої евакуації сімей, що живуть уздовж кордону з Пакистаном.
"Проблемний штат Джамму і Кашмір – це як "ДНР" і "ЛНР", - розповів UAportal військовий оглядач і блогер Олексій Арестович. Він пояснив, в чому полягає глобальна причина конфлікту, чим він схожий на україно-російський, і як протистояння двох ядерних держав може розвиватися далі.
Це давня історія. За англійців Індія і Пакистан були однією державою. Коли в 1947 році англійці йшли з Індії, надавали їй незалежність, вони її поділили. Причому, спеціально поділили так, щоб залишити зони конфліктів, і за принципом "розділяй і володарюй" займати позицію третейського судді і таким чином впливати на колишні колонії.
Читайте: "Їм до дупи танки і Донбас". Арестович про безмозких артистів і лажі з "Євробаченням"
Практично всі колоніальні відходи містили в собі проблему територій. Часто ділили взагалі по лінійці, як в Африці. А потім з'ясовувалося, що поділили племена, і виникали конфлікти.
Проблемний штат Джамму і Кашмір – це як "ДНР" і "ЛНР". Там живуть мусульмани, а глава у них – індійський махараджа, який з точки зору мусульман взагалі не має права на існування.
Там системні проблеми. У першій же війні, яка була в 1947 році після розділу Індії і Пакистану, загинуло 2,5 мільйонів чоловік. Це була масова різанина, конфлікт, інспірований не державою, а населенням на грунті повного несприйняття один одного.
З того часу було кілька індо-пакистанських воєн. Вони ніколи не закінчувалися рішучими результатами, за винятком того, що свого часу індуси відвоювали у Пакистану Бангладеш і допомогли йому стати незалежною державою.
Це не перший, не другий і не останній конфлікт між Індією і Пакистаном. Крайній був в 1999 році, коли вони рубалися на високогір'ї за якийсь там черговий льодовик.
А взагалі на пакистанській території базуються радикальні мусульманські організації, які атакують індійських військових. Приводом для цього конфлікту став теракт шахіда, який в'їхав в колону, загинуло 45 індійських військових. Індія відповіла авіаударом по таборах цих терористів на території Пакистану. Ті відповіли, і ось вже збито 2 індійських літаки, збитий пакистанський...
Поки що ніхто не знає, чи обмежиться це прикордонним інцидентом або переросте хоча в коротку, але війну. З пакистанської сторони вже прозвучали заклики про мир, "подумайте про наслідки". Але, тим не менш, обидві сторони перекидають туди бронетанкові частини, ядерні сили приведені в стан готовності номер один, і всі чекають, чим це закінчиться.
Зазвичай Індія перемагає в таких конфліктах – просто вона набагато сильніша за ресурсами, ніж Пакистан. Але перемагає як? Їй ніколи не дають перемогти до кінця, вона виграє за очками. Явних перемог, окрім відвоювання Бангладеш, не було.
Читайте: Путін оголосив про гонку озброєнь. Арестович про те, як тверезіють ідіоти
Пакистанська армія вважається однією з найбільш боєздатних у світі, Індія теж дуже непогано воює. Пакистан підтримує Китай, Індію підтримують США і Росія. США частково підтримують Пакистан, хоча з 2001 року, з вторгнення в Афганістан, вони сильно натягнули відносини.
Що в цьому "приємно" дивує – це легкість, з якою вони відкривають вогонь по суверенній території один одного. У них немає жодних сумнівів щодо цього. Якщо ми в 2014 році думали тричі, росіяни теж думали, стріляти з-за кордону чи ні, хоча все-таки стріляли, то ці стріляють без докорів сумління.
Тому конфлікт легко може перейти в нову фазу ескалації.
Загрози ядерної війни, звичайно ж, немає, як би нас не лякали. Найстрашніше, у що може вилитися цей конфлікт – це обмін якимись тактичними ядерними ударами по військах, хоча, я не думаю, що до цього дійде.
Україну це ніяк не торкнеться, навіть якщо там буде ядерна війна, до нас не долетить, тому що сильно далеко. І до Росії не долетить.
Читайте: Найгірше позаду? Арестович про щасливе майбутнє України та головну небезпеку
Швидше, це відбувається в канві наших прогнозів щодо того, що в епоху, коли глобалізація практично закінчилася, коли стримуючі механізми колективної безпеки і всього іншого ослабли, світ чекає ціла низка регіональних конфліктів, як мінімум, на найближчі 10 років.
І всі з нетерпінням чекають, де ж в черговий раз прорве. Цього разу прорвало там, де тонко. А тонко було між Індією і Пакистаном.
Насправді, таких місць ой як багато! В одній Європі їх штук 30, з яких штук 5 – критичних. Туреччина-Греція, Балкани, Гібралтар, Фолклендські острови, та ж Україна-Росія...
Коротше кажучи, світ вступив в період регіональних воєн, і такі події не будуть винятком, але будуть відбуватися все частіше.
Де можна чекати нових конфліктів найближчим часом? Треба уважно дивитися на те, що відбувається біля островів Спратлі в Південно-Китайському морі, на які претендують всі кому не лінь, починаючи з Австралії і закінчуючи Китаєм. Знову ж таки, між Індією і Китаєм є свої проблеми, недавно була перестрілка на кордоні.
Читайте: Чому хочуть Зеленського? Тому що безглузді. Арестович про наслідки шоу в політиці
На тлі цих конфліктів конфлікт на Донбасі виглядає досить масштабним. 500 кілометрів фронту – цим мало хто в світі може похвалитися. Мабуть, це наймасштабніший конфлікт із застосуванням збройних сил держав, тому що в інших конфліктах – Сирія та Ірак – державні машини воюють з парамілітарними формуваннями.
Індо-пакистанський конфлікт, при тому, що це дві ядерні держави, і за масштабом вони більше, ніж Україна, і армія більше, і населення більше, але по фронту це менше, ніж у нас.
Отже, ми досі утримуємо пальму першості.
Але що буде, якщо цей конфлікт розшириться, або що буде, якщо, наприклад, Колумбія і Бразилія почнуть операцію проти Мадуро в Венесуелі – це питання.