Європа відкидає страх та готова до рішучих дій проти Росії

Дві практично одночасних новини:

1. Міністр внутрішніх справ Великої Британії прокоментував висилку російського аташе з питань оборони за шпигунство на користь Кремля, а також позбавлення дипломатичного статусу кількох будівель "через використання у розвідувальних цілях РФ": Росія на це відповість "теоріями змови й істерикою" та звинуваченнями у русофобії, але Велика Британія не піддасться впливу. "Це не нове, і британський народ і британський уряд не попадуться на це, і боти, тролі та лакеї Путіна не триматимуть їх за дурнів".
2. Прем'єрка Литви Інгріда Шимоніте визнала, що Росія розцінить рішення уряду про можливість відправлення литовських військ в Україну "для тренувань" як провокацію, але додала: "Якби ми просто думали про відповідь Росії, то ми б не могли надіслати нічого (з озброєнь для Києва). Кожен другий тиждень ви чуєте (від РФ), що хтось буде вбитий ядерною зброєю".

Отже, Європа дійсно потроху міняє системне бачення ситуації. Минув базовий острах ядерного шантажу. Минула стадія принципового небажання ускладнювати взаємини з Кремлем. Минуло прагнення понад усе уникати ескалації, ні в чому не провокувати Росію (наш аналог, котрий протримався чи не 8 років реальної війни, – "а то Путін нападе").

Так, Україну використали серед іншого і для точнішої оцінки реальних ресурсів Росії (а не того, чим вона звично хвалиться, лякаючи світ), її реального військового потенціалу. А також через нас Росію остаточно випробували на угодоспроможність: тобто, чи може вона дотримуватись домовленостей. А отже, чи є сенс працювати на досягнення домовленостей (у тому числі йти на компроміси) з розрахунку, що вони щось забезпечать кожній зі сторін.

Відповідь, очевидно, була негативна: ні, Кремль не угодоспроможний, сенсу у компромісах, стриманні себе, утриманні від різких кроків у будь-якій сфері нема.

Насправді такі репліки із загальним змістом "та у носі ми бачили, що там подумає Путін і як відреагує" позначають, що вже сформований фундамент для цілого масиву рішень, які раніше визначались як недопустимі чи небажані.

Це і про вилучення доходів від російських заморожених активів (а далі таке ставлення робить реальним і вилучення самих активів), і про далекобійну зброю, і про підтримку ударів вглиб по критичній інфраструктурі російського ВПК, і про військові контингенти, і про "ядерний паркан" вздовж ближчих до РФ кордонів за програмою Nuclear Sharing...

Очевидно, подібних демонстрацій буде чимдалі більше, все не обмежиться кількома політиками Литви і Великої Британії. Відповідно, це буде маркером загальноєвропейських глобальних змін у безпековій політиці.