Європа, потихеньку приходять до тями, але до повноцінного союзництва нам ще далеко
Іде підготовка до Швейцарського Саміту миру, який відбудеться у середині червня. Країни колективного Заходу покращують переговорні позиції, оскільки всі ж свідомі того, що хоча недоімперія не запрошена, але після Саміту переговори з нею будуть обов’язково. І оскільки ці переговорні позиції посилити на полі бою поки що не вдається, то партнери України вдаються до воєнно-дипломатичних демаршів.
Мова про дозвіл використовувати західну зброю по території недоімперії. Європа таки виявляє рішучість, і навіть Німеччина, яка демонструє щодо росії класичний "Стокгольмський синдром", і та сподужалася вичавити з себе щось, що можна трактувати як згоду.
Залишаються Штати. Політична боротьба за Білий Дім в них дедалі більше набуває рис, які притаманні країнам, де демократія тільки стверджується. І оточення Дж. Байдена побоюється, що такий дозвіл може бути використаний командою Д. Трамп, який жорстко критикує будь-які кроки опонентів, незалежно від їхнього змісту. Так що краще взагалі нічого не робити.
Але погодження від Штатів буде — не важливо, публічне чи ні. Бо окрема позиція США просто втрачає сенс.
Вже зараз ракети американського "Петріота" збивають ворожі літаки над територією росії. І протирадіолокаційні американські ракети "Харм" роблять те ж саме з ППО ворога. Бо вони наводяться не за координатами, а безпосередньо на ціль, тому їм байдуже, перетинають вони кордон чи ні.
Ще важливіше, що передача Швецією літаків дальньої радіолокаційної розвідки (звісно, це відбудеться не завтра), забезпечує ВСУ можливість самостійно визначати координати цілей на весь радіус дії тих ракет, що нам надають. Як і керувати діями всіх наших літаків.
Шведи взагалі — просто красені. В них ніякого "Стокгольмського синдрому", росію вони сприймають як природного ворога. Шведська зброя демонструє дуже непогану якість на фронті. І Швеція не займається "ритуальними танцями — крок вперед і два назад", а надає дійсно сучасні зразки озброєння тоді, коли треба. Переконаний, що і "Гріппени" теж не забаряться.
Таким чином, натяк недоімперії прозорий: якщо продовжуєте агресію, то технологічна перевага ВСУ на полі бою може стати більш вагомою. Кремль у відповідь через своїх політичних шнурків пообіцяв "демонстраційний ядерний вибух у прямому етері". Проте залякування радіоактивним попелом вже не жахають, а нічого нового у Кремлі вигадати не здатні — останнім креативщиком був Пригожин. І навіть провести ядерні випробування Кремль не ризикує, бо результат не гарантований.
Так, наші партнери, особливо, Європа, потихеньку приходять до тями, але до повноцінного союзництва нам ще далеко. І долати цей шлях потрібно з обох боків, Україна не повинна стояти руки в боки і чекати, коли за нас все зроблять.
І ще одне. Дозвіл на вільне використання західної зброї — це добре. Але це все ж таки значною мірою дипломатичний тиск на агресора. Бо сам дозвіл на удари по території недоімперії нічого не важить, якщо нема, чим бити. Тому наші партнери у будь-якому випадку збережуть контроль за цім чутливим процесом. Аж допоки ми не почнемо самі виробляти більше у частину того, що потрібно для нашої безпеки.