Цивільним краще не знати: Арестович про секретну частину воєнного стану

Увечері 26 листопада на екстреному засіданні Верховна Рада України ухвалила рішення про введення в країні воєнного стану на 30 днів у 10 областях. Раніше в той же день відбулося засідання Ради безпеки ООН, на якому не пройшов російський порядок денний РФ про "провокації" України. Проте, жодних резолюцій прийнято не було - в черговий раз була висловлена "стурбованість" подіями і черговий заклик дотримуватись законів і правил.

Що в сухому залишку? Чи виграла Україна цей раунд протистояння з Росією? Що можна встигнути зробити за 30 днів воєнного стану? І що буде далі?

Своєю думкою про це з UAportal поділився військовий оглядач і блогер Олексій Арестович.

- У Радбезі ООН не пройшов російський порядок денний, але і резолюції прийнято не було. Учасники обмежилися "стурбованістю". Як можна розцінювати цей факт - як перемогу або як поразку України?

- Вчора в Радбезі ООН розглядали два порядки денних. Один за запитом РФ, другий - України. Російську відкинули без розгляду по суті, а нашу прийняли і вже по нашій була нарада. При цьому 8 країн, включаючи Німеччину, Великобританію, Францію, Польщу, Нідерланди, Швецію, Бельгію й Італію, оприлюднили після засідання спільну заяву. Вони закликали до стриманості і деескалації, а також підкреслили підтримку територіальної цілісності України.

Те, що Росії не вдалося виконати свій задум - вже величезна наша перемога. Нашу декларацію повинні розглядати трохи пізніше, на початку грудня - декларацію про мілітаризацію Росією акваторії Азовського і Чорного морів. Там буде великий бій за її кінцевий результат.

- Але ж Росія все одно має право вето в Радбезі...

- Ні, декларацію розглядатиме Генеральна асамблея ООН.

- На яке рішення ми можемо розраховувати?

- Я думаю, засудження світовою спільнотою, а це вже фундаментальний документ, на підставі якого можна, наприклад, розробити подальші санкції і посилатися на нього у всіх міжнародних спорах, в тому числі в міжнародних арбітражах про морських судах, наприклад.

- Ваша думка про вчорашнє голосування в Раді по воєнному стану і обговорення. За вашими оцінками, чи багато в нашому парламенті "рук Кремля"?

- По-перше, треба визнати, що все сталося так, як ми з вами прогнозували: що ставку піднімуть до 60 днів і на всій території України, а введуть частково і менше, ніж на 60 днів.

Так, те, що дивує - це те, як збігається, слово в слово, риторика прокремлівської опозиції і так званої національної опозиції. Друге, що дивує - те, що депутати з трибуни заявляють, що їхня основна турбота - зберегти права і свободи громадян, а в кулуарах, на телеканалах або у себе в соціальних мережах вибудовують чіткий зв'язок між виборами, рейтингом Порошенка і воєнним станом. Хоча військовий стан не тільки не впливає на вибори, але, навпаки, погіршує становище Порошенка, тому що, швидше за все, його сильно не полюблять в тих областях.

Читайте: "Хлопці, буде дуже боляче": Арестович про десантну операцію на Азові

І третє, що дивує - це те, що блокування трибуни почалася якраз в момент початку засідання Радбезу ООН. Якби ми прийшли туди з прийнятим законом про воєнний стан, то наш представник мав би більш сильну аргументацію. Але йому не давали цього зробити - для того, щоб міг виступити російський представник. Ось так виглядає ситуація. Це вже не просто синхронізація - це вже практично пряме управління. Дуже схоже.

- Що можна встигнути за 30 днів? Наскільки доцільно вводити воєнний стан на такий короткий термін?

- Там не треба нічого встигати. Він вводиться, коли є конкретні розвідувальні дані про те, що можлива ескалація з боку Росії, на які посилався президент. У тому числі наземна операція, морська, комплексна, авіаційна тощо. Коли перші російські ракети перелетять через наш кордон або коли російські танки рушать - а це нічого не вартує, це питання кількох годин, - тоді не буде часу збирати Верховну Раду з канікул і ухвалювати закони.

А цей закон, зокрема, передбачає купу секретних підзаконних актів. Там купа заходів, які можна робити тільки в разі воєнного стану. Вони секретні, і вони готують армію до оперативного відбиття агресії, тому що потім буде ніколи.

- Ви можете припустити, про що саме можуть бути ці секретні підзаконні акти?

- Можу. Наприклад, відкриття стратегічних запасів, переклад розвідувальних структур на військовий режим роботи - їм дають набагато більші повноваження і права по відношенню до противника, ніж раніше. Призов певної категорії осіб, яка є таємницою, секретною. Особливий порядок управління і зв'язку, перехід на режим управління військового часу. Використання секретних командних пунктів. Можуть вводитися в дію секретні протоколи з західними союзниками. І купа всякого такого, про що краще цивільним не знати. Але ми їм трошки відкриємо завісу.

Читайте: Путін в Криму: Арестович про те, хто готовий придушити президента РФ

- Тим не менше, цивільні вже дещо пронюхали. Вранці ЗМІ пишуть про те, що, мовляв, Порошенко обіцяв, що в законі не буде жодних обмежень прав і свобод, а за фактом в ньому є заборона на мітинги і зібрання.

- Воєнний стан на те і воєнний стан. Якщо він зовсім безпорадний... Уявіть собі, що починається російська інформаційна та соціально-політична кампанія з підготовки бойових дій, п'ята колона виходить на вулиці, намагається захоплювати обладміністрації в цих 10 областях. Ну так що, будемо берегти їхні права і свободи або все-таки спробуємо щось зробити?

А так заборонив зібрання - і все. Протестуйте в соціальних мережах і вдома.

- Той факт, що воєнний стан не введено в Київській області, в Києві - наскільки це може погіршити ситуацію в разі спроби ескалації, наприклад, організації Майдану?

- У Києві все простіше, і Майдан не організують. Щоб ці спроби вдалися, потрібно мати дуже велику частину проросійськи налаштованого населення, наприклад, як в Одеській області, Запорізькій, Миколаївській, або безпосередній вплив Росії поруч, як, наприклад, в Харківській і Сумській областях, де Росія може діяти безпосередньо через прозорий кордон, надсилати своїх товаришів і так далі.

У Києві не так страшно, тому що він не підніметься. А як показує практика, якщо кияни не піднімаються, то ніякі Майдани не відбуваються.

Ще одне питання, яке можуть поставити - чому не ввели режим воєнного стану в Криму. Це ж українська територія, і всі це обговорюють.

Але справа в тому, що Крим є міжнародно визнаною окупованою територією і, згідно з Женевською конвенцією та міжнародним законодавством, за все, що там відбувається, несе відповідальність окупант. Крим як окупована територія зараз знаходиться поза нашою юрисдикції, тому немає жодного сенсу вводити там воєнний стан.

А подібні питання демонструють неграмотність, в тому числі провідних українських спікерів, що у мене особисто викликає іронію і сміх.

Читайте: Хто перший впаде - Путін чи Кримський міст: Арестович про формулу життя і дупу в Керчі

Ще одне популярне запитання: чому раніше не вводився воєнний стан.

Дуже просто. Сам закон про воєнний стан і пакет підзаконних актів був дуже недосконалим. Умовно кажучи, радянським. Там не можна було вводити воєнний стан частково - тільки на всій території. Там не можна було вводити воєнний стан без мобілізації. Була обов'язкова мобілізація, націоналізація економіки та мало не ручне управління.

І у нас не було ніякого ресурсу - перше - на зміну цих законів, тому що депутатський корпус не проголосував би за них, друге - у нас не було часу переписувати підзаконні акти і розуміння, що це потрібно робити. І третє. Чому ми вводили АТО? Спеціально, щоб не зачіпати соціальні та економічні сектори.

Зараз велася дуже велика робота, щоб змінити закон про воєнний стан і пакет підзаконних актів. І досі виписуються деякі підзаконні акти.

Ось і весь секрет. Ніякої зради. Просто, судячи з цього голосування, з позиції депутатів, ми бачимо, що вони в абсолютно необхідній ситуації, перед обличчям повномасштабного вторгнення, не можуть ухвалити цей закон. Як би вони його ухвалювали тоді, коли був повний кримський бардак, Іловайськ тощо?

Читайте: Скандал з Інтерполом: Арестович розповів про третю хвилю інфільтрації і талановитий хід

- ФСБ оприлюднило відео допиту українських моряків, затриманих під час захоплення кораблів України в Керченській протоці. Вони там на камеру кажуть якісь неймовірні речі. Крім того, в РФ вже заявили, що серед наших моряків були співробітники СБУ. Як Росія може зіграти в гру "українська провокація", використовуючи все це?

- Це все дурниці. СБУшники там були, швидше за все, щоб забезпечити засекречену апаратуру зв'язку. Досить стандартною практикою при переході є забезпечення секретності зв'язку. У кожній військовій частині вони є, на кораблі теж є.

Що стосується свідчень українців, то в них ніхто не повірить, тому що всі розуміють, як працює ФСБ. Ці свідчення вибили з них під страшенним тиском.

Справа в тому, що загальносвітовою практикою зараз є говорити все що завгодно при попаданні в полон, а потім, коли повертаються, заявляти, що свідчення давали під тиском - і все обнуляється. Це негласно рекомендовано всім арміям світу.

- Що буде з хлопцями і з нашими кораблями?

- Я думаю, що через певний час їх повернуть під тиском світової спільноти. Але якщо буде подальша ескалація конфлікту, то, звичайно, повертати так швидко не будуть. Потім вже, по факту.

Читайте: Як пройшло захоплення кораблів "Яни Капу", "Нікополь" і "Бердянськ": хронологія і карти

- Якщо українські військові кораблі спробують пройти Керченською протокою, що їх очікує?

- Тут питання до доказової бази. Минулого разу росіяни стверджували, що ми пройшли в порушення процедури, і посилаються на те, що місяць тому наші кораблі пройшли в порушення процедури, і все було нормально.

Але насправді наші виконували процедуру. Тому і наступного разу вони знову можуть зробити вигляд, що процедуру ніхто не виконує. І тут потрібно засобами контролю в онлайн-режимі, через пункти управління міжнародним морським рухом встановлювати те, що наші подають запит.

Але з огляду на те, що росіяни пішли на ескалацію, я не думаю, що вони пропустять ці судна, хоча, всяке може бути.

Чесно кажучи, я б ризикнув і пішов ще раз. Через деякий час. Але для цього похід треба всебічно забезпечити як з військової точки зору, так і з інформаційної. А найголовніше - з підтримкою західних партнерів. І подивимося, що росіяни робитимуть.

Читайте: Масові протести евроблях: Арестович розповів, хто найбільше злить

- Тобто це може бути своєрідним тестом?

- Звичайно. Для цього треба ще раз сходити туди.

- Через місяць, через пару тижнів?

- Це залежить не стільки від термінів, скільки від узгодження із західними партнерами. Наприклад, підвісити пару американських літаків-розвідників, пару британських військових кораблів і подивитися, що вони будуть робити, як вони будуть пропускати українські кораблі, відповідно до процедури.

Або хитрий хід. Вийти, наприклад, з акваторії Азовського моря кораблями, які базуються в Маріуполі або в Бердянську, і зайти назад. Сплавали в Чорне море, подивилися і повернулися назад. І подивитися, як вони виконають процедуру.

Таким чином, або вони пропустять, і тоді їхня перемога знецінена, або вони не пропустять, але тоді вони зовсім розбійники, негідники і все з ними ясно. Тому похід повинен бути всебічно забезпечений, щоб не було захоплень.