Китай піднімає пенсійний вік: як демографічна криза впливає на економіку і політику країни?

Китай зіткнувся з швидким старінням населення та зменшенням робочої сили. У 2023 році населення Китаю скоротилося другий рік поспіль, оскільки смертність перевищила народжуваність на 2 мільйони.

Після політики однієї дитини та зниження народжуваності країна стикається з дисбалансом між пенсіонерами та працездатним населенням. Вже кілька років у КНР діє програма стимулювання народжуваності, родини з 3 і більше дітьми отримують величезні бонуси, але поки особливого буму не спостерігається.

Вже до 2050 року частка пенсіонерів може досягти 30%+ населення. Це створює тиск на пенсійну систему, на яку вже не вистачає грошей. Це вимагає втручання держави для забезпечення стабільності.

Пекін планує поступове підвищення пенсійного віку до 2030: для чоловіків — з 60 до 63 років, для жінок — до 58 для "білих комірців" і до 55 - для "синіх". Це дозволить довше утримувати людей як робочу силу. Таким чином уряд намагається скоротити кількість пенсіонерів та зменшити тиск на систему соцзабезпечення.

Вже саме обговорення підвищення пенсійного віку викликає соціальне невдоволення. Це може сприяти зростанню протестних настроїв і вимагатиме від КПК обережного балансування між економікою та збереженням політичної лояльності.

Демографічні зміни змінюють модель економічного розвитку, яку Китай використовував протягом десятиліть. Економічне зростання базувалося на дешевій робочій силі, проте цей підхід більше не є життєздатним. Дефіцит молодих працівників призводить до зростання витрат та створює тиск на бізнеси що потребують значних людських ресурсів. Це бʼє по конкурентоспроможності КНР на глобальному ринку​.

Підвищення пенсійного віку дозволить на певний час нівелювати катастрофічні наслідки кризи. Старше населення зможе довше створювати економічну вартість, а не лише споживати ресурси, що має допомогти стабілізувати економіку. Це також сприятиме стабілізації ринку праці та уповільненню спаду споживчого попиту, оскільки пенсіонери витрачають значно менше, ніж працюючі громадяни.

Демографічна криза змушує Китай шукати нові шляхи модернізації економіки. Країна активно інвестує в автоматизацію, високі технології та підвищення кваліфікації працівників для зменшення залежності від фізичної праці. Саме тому Китай так багато інвестує зараз у високотехнологічні сектори щоб забезпечити перехід до економіки доданої вартості​.

На міжнародній арені Китай також буде вимушений адаптуватися до нових економічних реалій, зокрема через зміну ролі в глобальному виробничому ланцюгу, де його економіка більше не може покладатися на дешеву робочу силу.

Демографічна криза - і одна з причин інтересу до Африки. Китай бачить в Африці не лише джерело природних ресурсів, а й регіон для розширення своєї робочої сили, що може працювати на заводах та підприємствах китайських компаній. Крім того, Китай намагається використовувати Африку для стимулювання експорту своїх товарів, що важливо в умовах зменшення внутрішнього споживання через старіння населення​.

Загалом, Китай - про "економічне диво" якого я писав тут (https://t.me/yb_ua/5393) і перекладав номер The Economist тут (https://t.me/yb_ua/6228) - опинився у типовій "пастці середніх доходів". Його подальше економічне зростання критично залежить від розвитку ринкових і демократичних інституцій, від якісного фінансового ринку, від довіри суспільства до держави.

Але сама система цьому заважає. Бо влада КПК, особливо за Сі, не готова піти на потрібний рівень лібералізації. А тут ще й демографічна криза на фоні купи помилок, які довели до кризи на ринку нерухомості, падіння довіри до уряду тощо.

Тому зараз у уряду Сі буде постійний пошук відповіді на питання що робити: піти на незручні реформи; шукати порозуміння з США і Європою; йти на ескалацію зовні і тиснути на весь світ, користуючись економічною владою Китаю; намагатися відкласти вирішення гострих питань паліативними рішеннями тощо. Будемо спостерігати. Бо дії Китаю дуже впливають на усіх нас.