Путін вже живе в іншому світі - російський політик

Останній візит президента РФ Володимира Путіна до Німеччини, його зустріч з німецьким канцлером Ангелою Меркель, а також участь у весіллі глави австрійського МЗС зіграли йому в "плюс". Висвітлюючи ці події, ЗМІ, в тому числі пропагандистські, вважали за краще не згадувати про Україну і Сирію, створюючи образ Путіна - "милого дурника", ньюсмейкера і "не вбивці".

Сам факт того, що сьогодні Німеччина готова дискутувати, а не виконувати закон про санкції проти Росії, в тому числі допускати можливість будівництва "Північного потоку-2" - дуже тривожний показник. Подібна позиція завдає шкоди особисто Меркель. Таку думку в першій частині інтерв'ю UAportal висловив російський опозиційний політик Костянтин Боровий.

- Чи можна назвати успіхом Путіна його зустріч з Меркель? Якщо мав місце успіх, то в чому він, на вашу думку, полягає?

- Путіним досягнутий певний успіх, пов'язаний з тим, що він з'явився в засобах масової інформації. Можливо, не так, як йому хотілося б, але... Весілля, все так мирно. Такий ньюсмейкер, не вбивця.

- Тобто можна сказати, що він поліпшив свій імідж?

- Я не думаю, що він поліпшив. Він дійсно вже живе в іншому світі. Йому досить того, що позитивна оцінка дається російською пропагандою і тими ЗМІ, які підпорядковані, на які впливає ця пропаганда.

Адже ніхто в цей час, поки він був на весіллі, особливо не говорив щодо вбивств в Україні, ніхто не говорив про Сирію. Ніхто, крім окремих ЗМІ, не говорив про Грузію, ніхто не говорив про атаки.

- Чому не говорили?

- Тому що всі зосередилися на хвилі, що створювалася штучно. Пропагандистські засоби масової інформації навчилися використовувати навіть негативну інформацію. Сьогодні, коли багато знущаються з міністра закордонних справ Австрії [Карін Кнайсль, на весіллі якої побував Путін], повідомляють їй, що вона танцювала із вбивцею... Дуже багато фотожаб, дуже багато монтажу.

Знаєте, свого часу був такий кремлівський проект Vladimir.vladimirovich.ru, ним керував Гліб Павловський. Максим Кононенко там друкував анекдоти. Там Володимир Володимирович в образі Івана-дурня, народного героя, робить якісь вчинки. Так, дурень, так, щось не розуміє або щось робить невлад, але - його любить народ. Ось така була установка.

Поки я це не зупинив зустрічним проектом - Vladimir.vladimirovich.com, - їх цитувало "Ехо Москви", була спеціальна передача, анекдоти кожен день про те, як Володимир Володимирович, такий телепень, зберігає у себе в сейфі вуха Масхадова, президента Чеченської республіки.

Тобто начебто дурник, але такий милий. Ось це - те ж саме, це та ж технологія. Ну, танцює з тіткою з величезним носом, але позитивний ефект все одно створювався.

- Ви згадали про весілля глави МЗС Австрії. На вашу думку, чи може мати політичні наслідки участь Путіна в цьому заході?

- Ні, жодних політичних наслідків, крім того, що всім стало зрозуміло, в усякому разі, завдяки цій події широко почала поширюватися інформація про те, що в уряді Австрії бере участь неонацистська партія. Але ця інформація для професіоналів завжди була присутня - тут особливого секрету немає.

Я думаю, що це просто створення позитивного іміджу і що для Путіна, можливо, найголовніше - присутність в інформаційному просторі. Це певна форма прориву ізоляції. Хоч і пальцем на нього тикають, але - прорив.

Тим більше, що є різні способи впливу - на політиків, на суспільну свідомість, на журналістів. Але ті, хто цитували цю історію в сатиричному, гумористичному плані виконували роль такого Максима Кононенка і Гліба Павловського. Вони допомагали Путіну не зникнути з інформаційних стрічок.

Те, що стосується зустрічі з Меркель, то я вже говорив, що це нульовий результат. Зрозумілою була спроба Путіна якимось чином розколоти Євросоюз - а Німеччина сьогодні є найвпливовішим і найенергічнішим членом Євросоюзу. Дещо, мені здається, йому вдалося. У всякому разі, ця позиція Меркель, заявлена перед переговорами, про те, що "Північний потік-2" не повинен призвести до зниження постачання Європі газу через Україну - це, загалом, компромісна позиція.

З одного боку, вона свідчить про те, що Меркель все-таки не відмовляється від "Північного потоку-2". Здорова позиція про те, що це фінансування військової машини Путіна проти Німеччини, проти європейців, на неї не подіяла. До речі, одразу після цього Держдепартамент зробив заяву про те, що компанії, які братимуть участь у цьому проекті, будуть піддані санкціям.

Розумієте, проблема в тому, що стара Європа, на відміну від американців, все-таки міркує і діє відповідно до дуже старих установок. Є закон - санкції. Це закон, який необхідно виконувати. У США, незалежно від позиції Трампа, цей закон ніхто не може не виконувати. Будь-які дії з обговорення справедливості, несправедливості, можливості обходу закону - це неправові дії.

Те, що Меркель продовжує обговорювати можливість виконання закону і обходу цього закону - все-таки будівництва "Північного потоку-2", участі разом з Росією у великих комерційних проектах - це не однозначно правовий підхід.

Вона допускає можливість якось обійти, домовитися, знайти компроміс. Ми знаємо, до чого це призвело минулого разу.

Це відомий сюжет. Нацистська Німеччина. Чемберлен привіз до Великої Британії папірець, махав ним і говорив: "Я привіз мир" (британський прем'єр-міністр Невілл Чемберлен брав участь в укладанні Мюнхенської угоди в 1938 році, відмовившись від зобов'язань щодо Чехословаччини, - UAportal). Насправді, не розуміючи того, він привіз війну.

Те ж саме робить зараз Меркель.

- Чим небезпечний такий підхід?

- За формальними ознаками, є позиція, яка сформульована в законі. Закон цей сьогодні - санкції. Ця вимога до всіх країн, і до Росії, дотримуватися міжнародних угод, дотримуватися законів. У той момент, коли Росія почала порушувати ці міжнародні угоди, нею самою підписані, виникла ситуація, коли міжнародне право було поставлене під велике питання.

І ось про Меркель. Це ж міжнародні угоди. Тут хочеш чи не хочеш, подобається тобі Путін чи не подобається, чи є у тебе якісь задуми проводити переговори, досягати компромісів чи ні, але в цьому питанні компроміс неможливий. Або закон дотримується, або не дотримується, і тоді виникають тисячі варіантів.

Обговорювати компроміси в питанні дотримання закону - це все одно, що в суді почати переговори з підсудним, зі злочинцем. Він каже: не подобається мені ваше кримінальне право. І вступати з ним в переговори: добре, за цією статтею ви не хочете. Можливо, давайте ми поправимо цю статтю? Що ви скажете, якщо ми будемо судити вас за іншою статтею?

- Ви хочете сказати, що Європа сьогодні наближається саме до такого формату спілкування з Путіним?

- Я б не сказав, що Європа. Європа дуже різна. Є східноєвропейські країни - Польща, Україна, Чехія, - які на собі відчули всі "принади" співпраці з радянською Росією і які зараз дуже добре розуміють, що Путін реконструював ту саму систему. Є й просто продажні політики. Наприклад, в Австрії. Міністр закордонних справ не просто приймає Путіна на приватній вечірці, але і всіляко його облизує, а Путін, відповідно, фінансує цю неонацистську партію, не дуже приховуючи це.

Але є певний метроном - це США, Трамп, який говорить: як? Ви будете фінансувати Путіна, який не нас, а вас намагається розколоти, захопити, впливати на вас? І ви просите вас захистити? Ну, тоді просіть захистити вас Путіна. Можливо, в нього це вийде вдаліше, ніж у США.

- Чи означає це, що Путін близький до реалізації своєї мети - розколу колективного Заходу?

- Не думаю. Окрім вербальних контактів усередині Заходу, існує ще й безліч інститутів влади, громадська думка, ЗМІ. Між США і Європою є не тільки вербальний канал - канал взаємних заяв і можливо іноді й звинувачень, але є ще й міцні економічні зв'язки, політичні, військові.

Можна почати співпрацювати з Путіним і у військовій області - почати купувати "Армати" або ракети. Але це значить відрізати себе від США. Адже у європейських політиків є ще один інструмент, який на них впливає - суспільна свідомість, ЗМІ. І те, що зараз проявилося - і з Меркель, і з Австрією - викликає острах у багатьох журналістів. І Меркель, яка перебуває зараз не в найкращому становищі з точки зору суспільної підтримки, тим самим завдає собі шкоди.

Продовження інтерв'ю читайте на UAportal найближчим часом