Хрещатик, Щекавиця, Жуляни та інші: як і коли з'явилися відомі київські назви
Як не корінному киянину, мені завжди була цікава історія київських назв.
У 2001 році, коли у мене було перше відрядження до Києва (я купував два харчові підприємства для клієнта), ми оселилися в пансіонаті Конча-Заспа.
Тоді ніхто не зміг пояснити мені природу такої дивної назви)
Про Печерськ було простіше – це похідне від печер, які поцяткований цей район (лавра – далеко не єдиний монастир з печерами;)
Але залишалося багато інших дивних назв... Кому цікаво, нижче зібрана добірка назв та історії їх походження:
"І сидів Кий на горі, де нині узвіз Боричів, а Щек сидів на горі, яка нині зветься Щековицею, а Хорив — на третій горі, од чого й прозвалася вона Хоривицею. Зробили вони городок на честь брата їх найстаршого назвали його Києвом."
Оболонь
– Коріння слова "оболонь", очевидно, йде в ті часи, коли люди континенту говорили на одній прамові. Оболонь - італійська Болонья має походження від одного слова, яке означає, що "на літо луки розливаються з безліччю озер".
Поділ
– Стародавні слов'яни називали місцевість під горою, або "по низу", "по долу".
Печерськ
Має відношення до печер.
Желяни/Жуляни
– На місці сучасних Жулян знаходилося святилище слов'янської богині смутку – Желі. Місцевість стала звичним нам Жулянами тільки на початку XX ст. з вини службовця імперської канцелярії, що переплутав букву.
Видубичі
– Саме в цьому місці виплив на берег ("Видибай боже") дерев'яний ідол Перуна, який скинув в річку 988 року князь Володимир при Хрещенні Русі.
Кирилівська гора
– За переказами, тут мешкав справжній дракон. Легендарного Горинича убив київський богатир Кирило Кожум'яка, а на цьому місці побудували церкву.
Деміївка
– З'явилася в XIX ст. і пов'язана з купцем Демієм.
Борщагівка
– Названа від річки Борщівка, на берегах якої ріс борщець, або щавель, звідки і походить назва борщу (борщець – інгредієнт).
Сирець
– Походить від виробництва необпаленої цегли – сирцю.
Шулявка
– Йде корінням в Київську Русь. Тоді ця місцевість іменувалася Шелвів борок (так називали невисокий лісок із галявинами). Пізніше складне на вимову слово перетворили в Шулявку.
Конча-Заспа
– У цьому місці козаки напали на сонне польське військо, і польські вартові, щоб розбудити сплячих шляхтичів, голосно кричали "Кінчай засипати!".
Куренівка
– В козацькі часи тут стояли курені.
Теремки
– За часів Київської Русі тут знаходилися тереми знаті.
Вітряні Гори
– Пагорби неподалік виноградників, де зазвичай дме сильний вітер.
Осокорки
– Від дерева осокір, яке і зараз часто зустрічається в цьому районі.
Виноградар
– Місце, де вирощували виноград.
Липки
– Від липової алеї на Печерську, що колись належала Лаврі.
Галагани
– Від прізвища господарів, поміщиків Галаганів.
Позняки
– Від прізвища Позняка, місцевого поміщика.
Дарниця
– За версією дослідника А. Железного, назва поселення походить від назви р. Дарниця. В деяких тюркських мовах поняття "річка" виражено словом "даріа" (Аму-Дар'я — Мати річка). Вперше Дарниця згадується в 1509 році у стародавніх слов'янських рукописах — великий литовський князь подарував Микільсько-Пустиному монастирю ділянку берега на річці Дарниця.
Чоколівка
– Від прізвища власника друкарні Чоколова, який дав 9 тисяч рублів на придбання землі.
Караваєві Дачі
– Тут були дачі відомого хірурга В.А. Караваєва.
Кучмин Яр
– Від прізвища першопоселенця Григорія Кучми.
Вигурівщина
– По імені колишнього власника – дворянина Станіслава Вигури (землі під Києвом йому подарував польський король Сигізмунд).
Троєщина
– Поруч колись знаходилися володіння Троїцького монастиря, на яких кілька сот років тому оселилися жителі Чернігівської губернії.
Либідська
– Від назви річки Либідь.
Почайна
– Від назви річки Почайна.
Хрещатик
– Головна вулиця міста Києва являє собою долину між Старим містом і Печерськом. Долина ця була перехрещена іншими долинами, або балками. Звідси назва: перехрещена, або Хрещата долина, Хрещатик.
Лук'янівка
– На ім'я Лук'яна, який володів цією землею.
Татарка
– Від нижньогородських татар, які оселилися поблизу нинішньої Татарської вулиці (названа в 60-ті роки XIX століття), а невдовзі влаштувалися на Подолі біля Житнього ринку.
Протасів Яр
– Відомий під сучасною назвою від початку XIX століття, коли його землями володів місцевий селянин Протас.
Голосіїво
– Назва пов'язана зі словом голосити. За легендою, після чергового нападу татар на Київ, саме в цій місцевості жителі міста голосили – оплакували загиблих і захоплених в полон.
Берестейка
– Від україномовного застарілого топоніма Берестя.
Дорогожичі
– Походить від "Дороги жити", бо було місцем помешкання вельмож.
Нивки
– Назва пов'язана з річкою Нивкою, що протікала на Борщагівці.
Святошин
- Назва має витоки із часів Київської Русі і пов'язується з ім'ям Чернігівського князя Святослава Давидовича, бо ці землі були його вотчиною і дісталися йому у спадок. На схилі літ він перейшов у чернецтво і в народі звався Святоша. Про це є згадка у Літописі Руському.
Біличі
– Утворилися від особливостей рельєфу і угідь. Місцевість мала багато білої крейди, білих грибів та білок у лісах. В документах урочище Біличі вперше згадано в 1161 році.
Берковець
– "Бірка" – вівця, бо тут була наявність монастирського пасовиська. Вперше згадується 1240 року як поселення Берков, що належало Києво-Печерському монастирю.
Биківня
– Місцеві жителі замість коней впрягали биків, що для цього там утримувались, у вози, які через болота перетягували купецький товар.
Княжичі
– Згідно з легендою, ще в княжі часи, тут мав свій палац Соловей Розбійник. Літописні згадки про Бронь-Княжу відносяться до 1125—1147 рр. Польська королівська грамота згадує про Княжичі як поселення монахів у 1489 році.
Пуща-Водиця
– Назву місцевість отримала від слова "пуща", тобто густий, непрохідний ліс, і невеличкої річки Водиці, якої вже не існує.
Солом'янка
– Від солом'яних хат, де мешкали залежні селяни, "закріплені" за духівництвом Києво-Печерської Лаври, та відставні солдати.
Бортничі
– Рід занять перших поселенців, які в давні часи займалися бортництвом – збиранням у лісі меду диких бджіл з бортей.
Китаїв
– Від давньослов'янського слова "кита" — "зв'язаний в пучок" сніп.
Корчувате
– Походить від давнього слова "корч" (кущ, пень).
Березняки
– "Березняк" походить від березового гаю, що існував у цій місцевості.
Воскресінка
– Від назви церкви "Воскресіння Христового", що на Подолі, якій належали ці землі.
Труханів
– Дочка половецького хана Тугоркана (Тугорхана), вона ж дружина князя Святополка Ізяславовича, мала свою літню резиденцію на сучасному Трухановому острові.
Райдужний
– Згідно уявлень стародавніх, тут знаходився "райський міст-дуга" між "дольнім" і "горнім" світами – тобто особливе святе місце.