Хто профукав нашу ядерну зброю? І чому Зеленський тут ні до чого
Час усім ставати трішки оппенгеймерами. Президент Зеленський на пресконференції в Брюсселі згадав про ядерну зброю. Чимало хто вирішив, що український лідер готує власну ядерну бомбу, пише Марина Данилюк-Ярмолаєва для espreso.tv.
Хмизу в багаття додала публікація видання Bild, де автор Юліан Рьопке посилається на заяву високопоставленого українського чиновника, за словами якого, Україна не змириться з другим наступом російських військ на Київ, і в цьому разі буде відновлено український ядерний арсенал, від якого країна добровільно відмовилася в 1990-ті під час підписання Будапештського меморандуму.
"У нас є матеріали, у нас є знання. Якщо буде наказ, нам знадобиться всього кілька тижнів, щоб отримати першу бомбу", - попередив чиновник-анонім.
Очевидно, що людина, яка спілкувалась із німецьким журналістом, точно не є фізиком. Адже якщо пошукати дискусії реальних вчених — супероптимістичний прогноз — десь пів року і мільярд доларів. Але більш реалістичний — до 10 років і кілька мільярдів.
Окреме питання, де брати збагачений уран. Якщо останній у квітні 2010 року здав тодішній президент Віктор Янукович. Ці останні 50 кілограмів урочисто поїхали в грудні того ж року на Росію, де їх мали переробити так, щоб він точно не попав в "небезпечні руки". Хе-хе, з огляду на нинішні регулярні погрози Заходу жахнути ядерною по світових столицях.
У спільній заяві Януковича та Обами йшлося, що президент США позитивно оцінює рішення України позбавитися усіх запасів високозбагаченого урану.
"Президент Обама відзначив унікальний внесок України у справу ядерного роззброєння і запевнив, що гарантії безпеки, надані в рамках Будапештського меморандуму з Україною від 5 грудня 1994, залишаються в силі", - наголошувалося в заяві двох очільників.
Тож, коли Зеленський в Брюсселі шукав аргументи, як заохотити МВФ та активніше помагати Україні, в хід пішла згадка про Будапештський меморандум, щоби західники згадали, як забрали зброю, але з гарантіями безпеки все дуже скромно.
"Хто з цих великих країн (підписантів Будапешту, — ред.), всіх ядерних держав постраждав? Всі? Ні, одна – Україна. Хто віддав ядерну зброю? Всі? Одна – Україна. Хто сьогодні воює? Україна. У розмові з Дональдом Трампом я йому сказав: "У нас виходить так, який же вихід? Або в України буде ядерна зброя – і тоді це для нас захист. Або ми повинні мати якийсь альянс. Окрім НАТО, на сьогодні ми не знаємо дієвих альянсів", – розповів у відчаї глава держави в Брюсселі.
Минулого року американська громадська дослідницька організація National Security Archive при столичному Університеті імені Вашингтона розсекретила цікавий документ уряду США за січень 1994 року.
Перший президент Леонід Кравчук заявляв американському колезі Біллу Клінтону в 1994 році, що "альтернативи ядерному роззброєнню немає" і скаржився на українських націоналістів, які "протистоять".
"У нас є націоналісти, які протистоять президенту з питань ядерної зброї. Їх небагато, але їм не можна давати можливості розширюватися. Вони готові на необдумані дії. Вони спекулюють на ситуації та погіршують її", – сказав Кравчук в аеропорту Бориспіль Клінтону, свідчать документи.
Що хотіли ці так звані "націоналісти"?
А просто просили не відвідати зброю, поки Україну не стане сильнішою, як незалежна держава. Є навіть архівні відео.
Але Леонід Макарович був найрозумніший і накинув на нас петлю Будапешта. Хоча за подібні поступки варто було просити запрошення до НАТО і не менше.
Тож коли зараз майже в унісон Зеленський в Брюсселі та посол Великої Британії Залужний згадують Будапешт — це нагадування про угоду, яка радше була фейком.
І так, тут винні як старі політичні еліти, які фактично за шматок туалетного паперу віддали третій за обсягом арсенал, так і Біллі Клінтон, якого сині сукні молоденьких помічниць та оголена реклама з Кейт Мосс цікавили набагато більше, аніж укрупнення арсеналу майбутнього агресора — Росії.
Далі наступні українські очільники теж дали жару. Чи варто нагадувати, що в 1999 році 8 літаків Ту-160 та 3 літаки Ту-95МС Україна обміняла за борг Росії за газ.
Відповідну угоду в 1999 році підписали прем’єр-міністри України та Росії – Валерій Пустовойтенко та Володимир Путін. Яким місцем думав Валерій Павлович, донині загадка, а от Путін, очевидно, уже тоді планував, як реалізувати план "терпи моя красавица".
Добре, що до пресконференції з новим очільником НАТО Зеленський дещо виправився у попередніх формулюваннях і уточнив, що складати конструктори з плутонію не буде.
На підході до преси з Марком Рютте гарант сказав, що Будапештський меморандум не захистив країну від російського вторгнення. При цьому ядерна "парасолька безпеки" не є хорошим варіантом.
"Ось чому я сказав, що я не маю альтернативи, крім НАТО. То був мій сигнал. Але ми не створюємо ядерної зброї", – резюмував президент.
І слава Богу!
У світі має бути лише одна мавпа з ядерною зброєю — це Росія. Ми справді уміємо збирати "коктейлі молотова" на вулиці і дрони на кухні. Але в нинішній момент війни, коли розманіжені європейці дещо втомились від війни та дуже б хотіли завершити усе шматком відкупу українськими територіями, амплуа павіана краще лишити ворогу.
Наш шлях в НАТО — попри все. Попри те, що система світової безпеки по суті спочила в Бозі після завершення Холодної війни. І попри те, що пʼяні танці Єльцина та голий торс Путіна мали гіпнотизуючий ефект для Заходу.
Але час шукати антидоти до цієї отрути, як і власне, своє місце у світі. І хай уже без ядерної зброї, але з досвідом війни нового типу.