"Найкраща у світі освіта" в СРСР: гляньте на цей "контрольний постріл"

Коли чую від старих поціновувачів "світлого радянського минулого" зітхання за "найкращою у світі освітою", згадую оце.

Хрестоматію з такою назвою видано у москві не де-небудь, а у видавництві "Наука". Воно знамените тим, що було офіційним видавництвом Академії Наук СРСР. Позиціонувалося як найбільше наукове видавництво у світі. Знаєте що найсмішніше?

Найсмішніше (і якщо подумати - найстрашніше) те, що упорядником хрестоматії був на той момент кандидат ФІЛОЛОГІЧНИХ наук, майбутній професор, пізніше - провідний науковий співробітник Інституту філософії РАН, один з авторів Великої російської енциклопедії та Філософського енциклопедичного словника А. В. Лєбєдєв.

Власне, про радянську науку після цього можна більше не говорити. Але додати все ж доведеться. Так би мовити, "контрольний постріл".

За майже 70 років існування СРСР лише 9 радянських науковців стали лауреатами Нобелівської премії: 1 з хімії, 7 з фізики і 1 з економіки. З них двоє отримали вищу освіту за царя-батюшки.

З США, Великою Британією, Німеччиною, Францією порівнювати якось навіть незручно. Порівняйте хоча б з кількістю нобелівських лауреатів зі Швеції за цей період.

Причин тому багато. Це і закритість СРСР від решти світу, яка заважала обміну ідеями та інформацією радянськими науковцями; це і примітивні технології; це і фактична відсутність матеріальних стимулів. Але головне - низька якість шкільної та університетської освіти.

І ця книга Лєбєва - лише одна з багатьох ілюстрацій, які можна навести.

Про кашпіровських, чумаків, джунів та інших "чудотворців", які дурили "освічений народ" у масштабах неймовірних помовчимо - це інша "весела" тема...