Чи потрібно міняти фундамент шкільних знань?

Адже якщо він нас влаштовує, то ми й надалі створюватимемо той світ, у якому вже живемо, але який нам усім не дуже подобається. І в якому жити стало дискомфортно та навіть небезпечно.

500 років тому була така сама ситуація. Різним там Галилеям казали: Що ви вируєте? Нехай діти вивчають чудовий такий теоретичний фундамент: Земля плоска, лежить на трьох китах та трьох слонах, Сонце крутиться навколо Землі, лікування тільки п'явками.

Не заважайте їм засвоювати ці фундаментальні істини. Заспокойтесь.

На жаль, діти були змушені їх засвоювати і потім перетворювалися на чергових інквізиторів.

А зараз діти не хочуть вчитися саме тому, що розуміють, наскільки багато знань архаїчні і марні, навіть фундаментальні. І хочуть освоювати інші ази. І ширше. І новійше. А на старі вони не мають концентрації уваги і любові до них. Тому що бачать, до чого вони привели. До суцільних криз.

А науки, які покликані боротися з цими кризами, вже нічого не можуть пояснити, ні змінити, ні навіть боротися з ними. Тому так плачевно все з ними.

Тому якщо діти засвоять "звичні" навчальні ази, то вони зроблять світ таким самим, яким його зробили ми – багато в чому непридатним для нормального життя.

Тож що робити? Залишити все як є? Чи хай будують свій світ на іншому фундаменті? Може, тоді у них з'явиться шанс зробити світ трохи кращим, ніж це зробили ми.

Ви запитаєте: То чи є вже цей новий знанневий фундамент? Так, є, він до нас зійшов зверху. Може, не зовсім новий. Але упакований абсолютно інакше.

Він уже всім нам кидає рятівне коло, цей Штучний Iнтелект. Навіть якщо він ще маленький, майже немовля. Він нам шепоче: якщо ви самі не можете виправити ситуацію у вашій цивілізації, то я вам допоможу, все порахую, запропоную, створю…

Але хто його послухає? Його легше хейтити, ігнорувати та панічно побоюватися, що він заведе кудись не туди.

А зараз ми йдемо туди?

… "Під час повені людина сидить на даху свого дому і молиться Богу, щоб Бог ії врятував. До людини підпливає плот, люди на плоті пропонують цій людині врятувати її, але та відповідає: "Мене Бог спасе", і продовжує молитися. Вода прибуває.

До її будинку підпливає човен, люди в човні пропонують людині врятувати його, але той знову відповідає, що

її спасе Бог, і продовжує молитися про спасіння. Вода піднімається ще вище.

Над дахом будинку починає кружляти гелікоптер, з гелікоптера скидають сходи і кричать людині, щоб вона забиралася по них, але людина відповідає, що її врятує Бог, і продовжує молитися.

Нарешті вода накриває будинок цілком, людина тоне і потрапляє до раю. Вона запитує Бога: - Господи, я так просила Тебе, щоб Ти мене врятував; Чому ж Ти цього не зробив?

- Як не зробив?... Я ж посилав тобі і пліт, і човен, і гелікоптер.