Обід за 70 коп. в СРСР: а чи кожен міг собі його дозволити?

"И вновь продолжается бой"(с)

Ворожа пропаганда не втомлюється вкидати різноманітну маячню про "гарне життя в СРСР", розраховуючи на виклик у старшого покоління, котре забуло, як тоді насправді жилося, ностальгію за молодістю, а молоде, яке тоді не жило, заздрість, а як результат - бажання "воссоединиться вновь", наче від того СРСР якимсь дивом відновиться. Ну, що ж, чергове алеверди путінським ССО та доморощеним "совкам".

Пункт перший: далеко не всі в СРСР мали середню зарплату. Класний токар міг заробляти 300 рублів і дозволити собі витратити 70 копійок на обід і їдальні, а бібліотекарка при зарплаті 80 рублів обходилася тим, що взяла з дому. І це ще треба було вигадати, що брати, бо сирів-ковбас-йогуртів-паштетів в магазинах умовного Бобруйська не знайшов би й Діоген з його знаменитим ліхтарем.

Отже, 70 копійок на день, 24 робочих дня на місяць - це 16 рублів 80 копійок віднеси в їдальню. При зарплаті 80. А ще треба щось на сніданок з’їсти. І на вечерю. А ще за комунальні послуги заплатити і квартплату внести. На перший погляд це небагато: 5-6 рублів, але додайте їх до отих 16.80. А ще треба до роботи дістатися. Візьмемо найдешевший варіант: трамвай. Це 6 копійок туди-назад. На місяць і рубль 44 копійки набігає. Плюсуйте туди ж.

Але ж цим ваші витрати не обмежуються. Вам треба одягатися, купувати мило-пральний порошок-зубну пасту-шампунь. Зима попереду, - бібліотекарці треба десь на нове пальто гроші знайти, бо старе геть зносилося - перед колегами соромно. А воно коштує дві її місячні зарплати. А ще панчохи потрібні, чобітки (мінімум місячна зарплата якщо брати дешеві потворні радянські) і далі за списком.

А чи багато люде в СРСР отримували 70-80-100 рублів? Ох, чимало: сторожа, вантажники, санітари, кочегари, прибиральниці, медсестри, бібліотекарі - список великий. Майже 38% радянських людей за статистикою отримували зарплати від 70 до 140 рублів.

Що, вже не дуже хочеться в їдальню? Що, кажете, з дому "тормозок" кращий варіант? Це ми ще про якість того, що продавали в їдальнях не говорили. В СРСР усі знали, що таке "хліб з хлібом" і чому так називалося.

Бо отим чотирьом жіночкам, в білих халатах, що на фото, кожного дня треба було з їдальні додому щось вкрасти. Завідувачці більше, кухарям менше, звичайним працівницям та посудомийкам ще менше. Але неодмінно треба. Бо в них усіх (крім завідувачки) зарплата була... читайте вище. Проте й завідувачці треба було чимось начальство та ревізорів "підмазувати", аби з роботи не вилетіти і не сісти. Та це вже інша цікава тема...