Вони мріяли "пожити по-русски"? Будь ласка, бідність, війна, корупція, нещирість, хабальство тепер у ОРДЛО

Прикордоння Луганщини, яке першим зустріло війну, зараз перше відчуває на собі скоре падіння "колоса на глиняних ногах", себто росії.

Економічні санкції та деякі обмеження росії – як шкода, що вони не повні – зрештою дороблюють ту справу, яка йде тут досить давно, пише Олена Степова для "Інформаційного спротиву".

Що цікаво, ось прочитала, що французький філософ Дені Дідро, який у 18 сторіччі відвідав росію, побачив її скрепи, уклад життя, оці бороди, кокошники, щоб воші в щі не падали, снохачество, абсолютну антисанітарію, назвав цю країну "колосом на глиняних ногах".

Бо філософ зрозумів, ця країна, хоч має велику територію, але не має майбутнього.

А й дійсно, майже усі глобальні здобутки, технологічні зміни, до росії прийшли з інших країн. Навіть мова росіян, то 80% слів, які прийшли з французької, німецької, української (руської) та латини.

То всесвіту та еволюції насправді начхати на скрепи, велич та наскільки великий велетень, якщо його "ноги" не витримують його ваги, вони кришаться, тріскають і велетень падає.

"Ноги" росії, це її економіка, нафта, золото, природні ресурси.

За роки путінізму "ноги" росії стали не тільки крихкими, вони вже майже розсипалися у пил.

З одного боку, на росії все стабільно. Є гроші на війну, але немає на ремонт лікарень, дитсадків, шкіл. Є гроші на зброю, але немає на прокладення нових комунальних ліній.

З одного боку, росія багата країна, з іншого, на росії велика кількість бідних людей, які не можуть дозволити собі продукти харчування та риються у сміттєвих баках.

Насправді потенціал у росії великий. За рахунок того, що росія гарно економить на соціальці, розвитку, їй вистачає на збільшення військового потенціалу. Росіяни гарно вкладають у війну, відмовляючись від цивілізації та продовжуючи жити у 18 сторіччі.

Більшість російських деревень та міст, виглядають точнісінько так, як їх бачив французький філософ Дені Дідро. Що-що, а "розруха в головах" на росії вічна.

За часи путінізму росія втратила майже весь потенціал. Колись ці часи прийдуть, росіяни будуть вивчати цей період розпаду та знищення росії, де ім’я путіна буде вписане в когорту катів росії, які пришвидшили її падіння.

Проросійсько налаштовані мешканці Луганщини та Донеччини мріяли, щоб росія зробила їх багатими та зробила з Донбасу росію.

Що ж, їх мрії здійснилися.

От зараз мешканці окупованого Довжанську живуть "по-русски": без світла, води, зарплатні.

В шахті застрягли дві зміни, їх не можуть вивести на поверхню, бо підйомники зламані, генератори не працюють, а світла немає.

Немає доріг, немає лікарень та спеціалістів.

ОРДЛО нагадує місто-привід. Як й саму росію. Комунальна сфера росії, це по суті мертвець. Хоча, на цей час на росії умовним "мерцем" є багато чого, наприклад, сільське господарство, фармацевтична галузь.

Й ось знаєте, спостерігаючи за деградацією росії, я прийшла до висновку, що якщо б відбулася міжнародна консолідація та утворилася реальна антиросійська коаліція, яка б вирішила утворити повну міжнародну ізоляцію, деградація росії відбудеться шаленими темпами.

Найближчий для мешканців ОРДЛО приклад, це Ростовщина, де комунальний колапс, це звичне явище у житті ростовчан.

До 2014-року Луганщина не знала після 90-х, що таке віялові відключення чи повна темрява на кілька днів. Зараз це звичне явище.

Фактично, після окупації ОРДЛО стало жити точнісінько як мріяло – "по-русски". Без благ цивілізації, без роботи, в повному занепаді та без краплі майбутнього.

Мешканці ОРДЛО шукають винного в тому, що їх мрії здійснилися.

Дивно, але це так. У всесвіту дивне почуття гумору. Вони мріяли "пожить по-русски", та будь ласка, сказав Всесвіт й надав мешканцям ОРДЛО усе, що є на росії – бідність, війну, корупцію, нещирість, хабальство.

Країна мрій, яку вигадали собі проросійсько налаштовані мешканці українського Сходу, виявилася старим діряблим мішком.

Й от зараз, після чергового комунального колапсу мешканці ОРДЛО задають собі питання – хто винен.

Шукають винного у тому, що падають старі стовпи, рвуться старі дроти, не їздять старі маршрутки, не працюють старі підйомники на шахтах.

Інколи вони згадують, що в них є "місцева влада", ще вірять у росію, то пишуть листи путіну з вимогами вирішити їх комунальні чи особисті питання, але здебільшого, в своїх бідах звинувачують нас, Україну.

Щоб підтримувати цю віру – "Украина ничего не делала для Донбасса" – росія працює щоденно.

Навіть відповіді по будь-яким зверненням з ОРДЛО "30 лет ничего не делали", "30 лет не давали средств", "нет кадров"…

Якось забувають ордлинці та їх куратори, що ОРДЛО вже 10 років під "патронажем" росії, яка мала б вкладати в нього гроші, щоб зробити з ОРДЛО "маленьку вугільну швейцарію", як мріяла критична більшість ордлинців.

Все більше й більше мешканцям ОРДЛО нав’язується думка, що "до прихода сюда россии они жили в разрухе, а сейчас на Донбассе процветание".

Що ж, колись ми дочекаємося часів, що російські пропагандисти, утворювачі симулякрів та переписувачі історії, будуть сидіти за гратами, як колись "гебельси".

От в покарання росії вірю, а в прозріння критичної більшості мешканців ОРДЛО – ні. Але про це я подумаю завтра.