Помилка (п)резидента Трампа
Цинічні і аморальні справи треба робити в тиші. Саме тому надто відверта гра Трампа з Путіним провалиться. У світовій політиці завжди були свої брудні "пакти Молотова — Ріббентропа", коли долі й життя мільйонів вирішувалися тихо. Саме такою мала б бути реалізація плану Трампа домовитись з Путіним ціною України, безпеки Європи, життя мільйонів і свободи десятків і сотень мільйонів.
У нього був шанс все вирішити, не привертаючи особливої уваги і не збуджуючи Європу і світ. Не підтримувати чергові пакети допомоги для України, затягувати рішення під різними технічними приводами, "заговорювати" процес, торгувати українським політикам необхідність виборів і "ось тоді піде допомога". Таким чином, Україна м’яко скотилася б у критичну ситуацію, а Європа, не відчуваючи відкритої загрози, не консолідувалася б довкола Києва.
Але егоцентризм і одержимість Трампа "позицією сили" аж надто контрастують із необхідним підходом при огидних змовах. Йому важливо публічно демонструвати "я найкращий найсильніший", "я зможу домовитися з будь-ким" або "протиснути будь-якого". Звідси — голосні заяви, обійми з Путіним, відверті напади на Україну і Європу. Коли політик позиціонує себе "сильною рукою" і при цьому занадто відкрито показує приязнь до токсичного диктатора, це швидко породжує сумніви в його серйозності. Соратники починають хвилюватися, виборці — перепитувати "чому він такий кончений", а старі союзники шукають в варіанти протидії.
Брудні домовленості завжди стають небезпечними для самих змовників, якщо навколо них здіймається багато галасу. Це дає можливість опонентам об’єднатися, реальній опозиції - вибудувати механізми протидії, іншим лідерам — відреагувати санкціями чи іншими кроками.
Чому публічні обійми з Путіним шкодять планам Трампа?
Путін - надто токсичний. Для більшості виборців Трампа - теж. Хоча більшості американців в цілому начхати що на міжнародну політику, що на Україну, негативна позиція щодо Путіна стала аксіомою останнього десятиліття. Він сприймається як агресор, що зазіхає на світовий порядок, як вбивця і огидний диктатор. Якщо Трамп публічно обіймається з Путіним, то навіть його помірковані республіканські виборці ожуть відчути роздратування на межі з обуренням.
Надто явна "торгівля безпекою" з Європою. Так, відкрито атакувати Україну і Європу було помилкою. Бо чому більшість європейців, і українців за роки путінської агресії точно навчилася, так це формулі "Якщо людина погрожує тебе вбити - вір їй". Росія надто часто порушували безпекові домовленості, а Трамп надто нахабний. Це штовхає Європу до швидкої консолідації.
Україна стала символом колективної безпеки. Путін сам зробив Україну осердям глобального протистояння, а Трамп своїми заявами посилив символічне значення Україні для глобальної безпеки. Тому Україна на сьогодні - це та точка зборки, навколо якої будуть гуртуватися усі притомні уряди і політики. Точка зборки, якою останні років 80 виступав Вашингтон. А зараз ця точка - Київ, як місце навколо якого вирішується доля європейської безпеки. Це, власне, руйнує ідею "м’якого злиття" України в руки Путіна.
Якщо Трамп робить пряму атаку на цей символ безпеки і правил, він ризикує поставити себе в конфлікт не лише з українцями, але з усім демократичним табором (зокрема всередині США). При цьому сила його позиції щодня розмивається.
Логіка божевільних підкорювачів світу і нагинателів світового порядку завжди шкодить їм самим. Якщо політик хоче зрадити цілу державу, цілу націю, цілий континент, не треба щодня виступати з божевільними заявами.
А ми маємо памʼятати: коли маєш справу з тим, хто бачить себе всесильним диктатором треба не прогинатися, а будувати коаліції тиску і примусу. Бо у нас є європейці, а США залишаються складною системою. Протести проти режиму Трампа там набиратимуть силу. Я думаю, що ми вже по новим умовам "мінеральної угоди" побачимо перші ознаки корективи політики.