Лист Варфоломія Онуфрію і Об'єднавчий собор: бліц з митрополитом Олександром (Драбинком)
12 жовтня патріарх Варфоломій написав лист предстоятелю УПЦ МП митрополиту Онуфрію, до якого звертався як до "митрополита Київського". Неофіційний переклад цього документа 6 грудня на своїй сторінці в Facebook розмістив митрополит Переяслав-Хмельницький і Вишневський УПЦ Олександр (Драбинко) (повний текст - в кінці цієї публікації).
Документ надзвичайно цікавий одразу з кількох причин - не лише зверненнями, які використані Вселенським патріархом, але, перш за все, його основним змістом. У листі глави Константинопольського патріархату піднімаються питання історії і канонічності православної церкви в Україні, а також даються роз'яснення останніх рішень Константинополя з "українського питання".
З проханням прояснити деякі деталі такого звернення, а також поділитися прогнозом щодо майбутнього "Об'єднавчого" собору, який відбудеться 15 грудня в Софії Київській, UAportal звернувся до митрополита Олександра (Драбинка).
- Яка основна мета цього документа і чи буде вона досягнута?
- Є кілька висновків, які можна робити з цього документа.
У ньому чітко сформульована позиція Вселенського патріарха щодо України, щодо ієрархів як нинішньої канонічної структури, яку очолює митрополит Онуфрій, так і до інших ієрархів, які фактично, як йдеться в документі, були відновлені в своєму священному сані.
Документ говорить про те, що рішення про повну канонічну незалежність українського православ'я вже ухвалено. Фактично йдеться про те, що автокефалія буде повноцінною, і Православна Церква України буде рівноправною сестрою серед інших помісних Православних Церков.
Таким чином попереджаються численні спекуляції, які ми спостерігали масово кілька днів поспіль після засідання Священного синоду Константинопольської церкви - коли говорили, що це буде екзархат, що пришлють якогось "варяга" зі строни предстоятелем, що предстоятель буде призначений ззовні, а не обраний з своїх архієреїв.
Читайте: Чому Онуфрій пішов на конфлікт з Порошенком: версія митрополита Олександра (Драбинка)
Ні. У тексті документа говориться про те, що і митрополит Онуфрій, якого запрошує патріарх Варфоломій бути учасником цього Собору, також може бути обраний Предстоятелем нової Української канонічної Церкви. Тобто - це жест запрошення.
Одночасно патріарх Варфоломій каже про те, що він визнає Україну своєю канонічною територією, оскільки саме він запрошує на цей Собор. І зрозуміло, що обраний на Соборі предстоятель буде визнаний єдиним легітимним митрополитом Київським, про що також йдеться в документі. Але в даний час я не знаю, чи будуть якісь рішення з боку Константинополя щодо тих кліриків, що не виконають благословення патріарха Варфоломія і не прийдуть на цей Собор.
- Чи означає це, що ймовірність участі в надзвичайному і установчому Соборі митрополита Онуфрія істотно зростає?
- Як я розумію, в ці хвилини в Києво-Печерській лаврі проходить засідання Священного синоду, і ми дізнаємося про це вже сьогодні.
- Щодо самого Об'єднавчого собору...
- Він не стільки об'єднавчий, скільки установчий. Він покликаний до того, щоб в Україні виникла єдина церква і був подоланий розкол. У документі так і сказано. Це єдиний засіб, за допомогою якого сьогодні можливо досягти православної єдності в Україні.
- Той факт, що патріарх Філарет не претендуватиме на роль глави нової Церкви, також буде сприяти відновленню єдності?
- Я думаю, так. Але, напевно, необхідно враховувати побажання патріарха Варфоломія, який, напевно, надіслав лист подібного змісту і патріарху Філарету. Наскільки мені відомо, такі листи отримали, із зазначенням їх статусу, в якому їх визнає Константинополь, і патріарх Філарет, і митрополит Макарій. І в цьому листі на ім'я митрополита Онуфрія він іменує патріарха Філарета "колишнім митрополитом Київським", а митрополита Макарія - "колишнім архієпископом Львівським". Це дуже важливі посили.
- Скільки часу засідатиме Собор?
- Я думаю, що Собор засідатиме кілька годин, і все завершиться протягом одного дня або швидше. Оскільки питання як такі вже всім зрозумілі. Є Томос. На підставі Томосу вже прописані положення, які необхідно буде врахувати і включити до нашого Статуту, які ми повинні будемо ухвалити на цьому Соборі.
Я думаю, текст Статуту також вже розроблений каноністами. За основу може бути взятий Статут Української православної церкви, Статут Київського патріархату - будь-який статут. А в принципі, над ним можна буде працювати і в майбутньому.
Що відбувається на Соборі? Екзархом, головуючим на цьому Соборі, зачитується порядок денний і регламент, які, як я розумію, повинен благословити Патріарх Варфоломій. Озвучується Акт про проголошення Церкви. Цей документ підписується усіма учасниками Собору і є своєрідною Декларацією.
Швидше за все, потім буде прийнятий Статут церкви. І потім, відповідно до цього Статуту, обраний Предстоятель.
- Ви вважаєте, що і обрання Предстоятеля не займе багато часу?
- Я не бачу якихось особливих проблем, що можуть виникнути в питанні обрання Предстоятеля. Кожен, йдучи на Собор, вже зробив для себе вибір. На голосування буде потрібно годину-півтори або навіть менше. Оскільки я був учасником обрання двох Предстоятелів - і нинішнього патріарха Кирила, і Блаженнішого митрополита Онуфрія, - у мене є певна практика і досвід участі в подібних заходах. Спочатку складається список всіх єпископів цього Собору, проходить перший тур голосування...
Читайте: Драбинко відповів, коли буде готовий очолити українську автокефалію
- У цьому списку будете і ви?
- Якщо буду учасником Собору, то так. Якщо буде прийнята така процедура. Проходить голосування, обирається три людини, яким Собор висловив найбільшу довіру. З цих трьох в другому турі обирається Предстоятель. Все досить просто. Якихось дебатів чи боротьби не очікується. Ми ж не на рингу.
Не повинно бути ані самовисуванців, ані дебатів щодо кандидатів. Всі попередні дискусії повинні залишитися за порогом Святої Софії. Всі приходять зі своєю вже сформованою думкою. І в дусі миру і любові, покладаючись на Волю Божу, відбувається соборне волевиявлення.
- Тобто теоретично і ви можете стати главою цієї Церкви?
- Теоретично, якщо Собор проявить бажання і буде довіра єпископату та віруючих, можливо все.
- Але ви для себе вже визначилися з тим, за кого ви будете голосувати?
- З тим, за кого я б голосував, я визначився. І це не я (сміється).
- Голова Верховної Ради Андрій Парубій запропонував передати храм Святої Софії новій помісній Церкві. Як ви ставитеся до цього?
- Я б не сказав, що його потрібно передавати. Церква фактично ніколи не переставала бути церквою. Інше питання, що цей храм може бути титулярним для Предстоятеля нової Церкви, або Кафедральним собором.
По-перше, він маломісткий. По-друге, є пам'ятником архітектури, який вимагає дбайливого ставлення. Звичайно, категорично необхідно, щоб в ньому відбувалися богослужіння. Можливо, на найурочистіші випадки - молебні, інавгурації, інтронізації. Можливо, навіть Літургії в недільні дні й у великі свята. Звісно, з дотриманням необхідних заходів щодо збереження святині.
Але, як мені видається, він не повинен переставати бути і діючим храмом, і музеєм. Тут є можливість знайти правильне рішення, щоб не було завдано шкоди культурній історічній спадщини нашої і церкви, і країни.
Читайте: Бліц з митрополитом Олександром (Драбинком) про майбутнього главу УПЦ і найстрашніший вчинок РПЦ
ДОДАТОК. Неофіційний переклад листа патріарха Варфоломія митрополиту Онуфрію.
Текст надано митрополитом Олександром (Драбинком)
Його Високопреосвященству митрополиту Київському Онуфрію, возлюбленому брату і співслужителю нашої Мірності у Господі
У Київ,
Ви знаєте з історії та з незаперечних архівних документів, що Свята Київська митрополія завжди належала юрисдикції Матері Церкви Константинополя, заснована нею як окрема митрополія, що займає 60ту позицію у списку єпархій Вселенського Престолу. Пізніше, місцевий Синод у Великій Росії з невизначеного приводу в односторонньому порядку відсік себе від канонічного авторитету, тобто Святої Великої Церкви Христової (1448), але в місті Києві інші митрополити, законні та канонічні, були послідовно і невпинно поставляємі Вселенською патріархією, оскільки Київське духовенство та миряни не прийняли свого підпорядкування центру з Московіїї. Канонічний порядок було збережено, незважаючи на складнощі часу, до року Господнього 1685, коли патріарх Московський Іоаким неканонічно втрутився до іншої церковної юрисдикції, піднявши Його Святість єпископа Луцького Гедеона до рангу митрополита Київського, без дозволу на те Вселенского Патріарха. Для того щоб вилікувати це порушення і припинити інтенсивні реакції з боку Київського духовенства та мирян, котрі не прийняли неканонічне обрання та не терпіли посягання Московського патріарха, правителі та ієрархи Великої Росії попросили "дати дозвіл Його Блаженству патріарху Московському рукоположити Митрополита Київського по причині того, що митрополія позбавлена законного ієрарха".
Наш Апостольський та Вселенський Престол прийняв їх прохання і простив це канонічне порушення, використовуючи милість та ікономію, та "враховуючи величезну відстань та військові зіткнення між двома царствами", але в більшій мірі приймаючи до уваги спасіння християн, котрі мешкають у цій єпархії, він (Вселенський Престіл) дарував у якості ікономії через нашого благословенного попередника Діонісія IV дозвіл Його Блаженству патріарху Московії "рупопокладати Митрополита Київського", "у відповідності до лише однієї умови: а саме, щоразу як митрополит Київський звершує безкровне та святе Таїнство, він повинен найперше поминати шановане ім’я Вселенського патріарха".
Оскільки ця невід’ємна церковна та канонічна умова поминання канонічного церковного авторитету не була дотримана кожним митрополитом міста Києва, по причині, що ця митрополія була повністю підкорена святійшою Церквою Росії, через її небратські інтриги, у порушення Божественних та Святих канонів, особливо 8 канону Третього Вселенського Собору у Єфесі, котрий стверджує: "Ніхто з улюблених Богом єпископів не має ніяких прав влади на іншу єпархію, яка раніше і від початку не була під рукою його, або його попередників: але якщо хто насильно яку єпархію собі підпорядкував, то нехай віддасть її: щоб не переступались правила Отців, та не вкрадалась під виглядом священнодіяння зарозумілість влади мирської; і щоб ми не втратили по малу, непримітно, тієї свободи... І так святий і вселенський Собор постановляє, щоб у будь-якій єпархії права, котрі від початку та від минулого належали їй, повинні зберігатись, відповідно до старого панівого звичаю, незмінними і неушкодженими… Якщо ж хтось запропонує правило протилежне тому, що нині визначено: то цей святий та вселенський Собор одностайно проголошує, що це правило буде недійсним", і оскільки Церква Росії також не поважала заклики Патріаршого та "Синодального Листа Дозволу", відповідно до якого "жоден не має опиратись або відкидати що-небудь від вищезазначеного рішення, оскільки воно є обґрунтованим і правильним діянням. І якщо хто-небудь вважає щось протилежне до цього, або будь-яким іншим способом не підкоряється або демонструє незгоду з заповіддю Господньою, отримає у відповідь відповідні покарання від Господа, як той, хто зневажає патріархів, котрі є живим та дихаючим образом Божим", - через ці всі причини, наш Святий та Священний Синод, під час сесії від 11 жовтня 2018 року, канонічно відкликав обов’язкову силу патріарших листів благословенного патріарха Дионісія IV від 1686 року, котрі були в односторонньому порядку порушені Вами та російськими патріархами ще багато років тому. Ми також зазначили, що історична Київська митрополія та її церковні єпархії на території України переходять до канонічного статусу, котрий існував до видачі вищезазначених листів, тобто у стані повної належності до нашого Апостольського та Патріаршого Вселенського Престолу.
Більш того, Святий та Священний Синод Вселенського Патріархату, під час сесії від 22 квітня 2018 року, прийняв до уваги прохання надіслані час від часу від кліриків та мирян щодо незалежності благословенної української землі, котра була оформлена у окрему суверенну державу, але перш за все маючи за мету вилікувати вже усталені розколи та розділення, оскільки сестринська церква Москви не змогла принести їм вилікування – одностайно вирішили дарувати статус незалежної внутрішньої структури, тобто "автокефалію", Українській державі. До моменту формування ієрархії в Україні в тіло та його визначення після виборів її Предстоятеля, котрому у відповідність до нашого рішення буде грамотно вручений Патріарший і Синодальний Томос, ми повідомляємо Ваше Високопреосвященство, що в Україні є вища канонічна влада, якою є Свята Велика Церква Христова, як це було з давніх-давен.
Ми хотіли довести до відома Вашого Високопреосвященства, ці попередньо прийняті рішення Матери Церкви через призначених нами до Києва екзархів, але, на жаль, Ви відмовились взаємодіяти з ними. Повертаючись зараз до того самого питання вдруге через цей Патріарший лист та звернення до Вас як "Високопреосвященний митрополит Київський", у формі ікономії та милості, ми повідомляємо Вас, що після виборів Предстоятеля Української Церкви органом, котрий складатиметься з кліриків та мирян, Ви не зможете еклізіологічно та канонічно носити титул Митрополита Київського, котрий, Ви все одно носите зараз у порушення описаних умов офіційних документів 1686 року.
З цієї причини, у дусі миру та любові ми просимо Вас, Високопреосвященний брате, після прийняття до уваги та розгляду наших канонічних актів у дусі історичної правди та здорової еклізіології – відповісти даному виклику і гармонізувати себе з традицією Ваших приснопам’ятних попередників Сильвестра, наступника славного Петра Могили, та решти Київських митрополитів, Дионісія, Йосифа, Антонія, підтримуючи благородних українських людей і їх благочестивий народ, дотримуючись рішень Матері Церкви; і ми просимо Вас негайно і у дусі згоди та єдності прийняти участь разом з Вашою ієрархією у майбутньому установчому Соборі об’єднаної Української Православної Церкви і виборчих процесах для визначення її Предстоятеля. Вашому Високопреосвященству звичайно дозволяється бути кандидатом на цю позицію. Ми також просимо Вас і Вашу ієрархію бути у спілкуванні з колишнім митрополитом Київським Філаретом та колишнім архієпископом Львівським Макарієм та іншими з ними, оскільки вони були у повній мірі відновлені нами у архієрействі, але не у своїх посадах і титулах, через наше позитивне рішення на апеляційні прохання, котрі вони неодноразово надсилали нам, як те ясно та мудро проголошують Божественні та Святі Канони 9 та 17 Святих отців Халкідону. Немає потреби повторювати, що розгляд апеляційних петицій не є "легітимізацією розколів", але є шансом вилікувати їх, як і у випадку з розколом, що мучить возлюблений український народ протягом трьох десятиліть.
Будучи впевненим, що Ваше возлюблене Високопреосвященство також прийме ці канонічні рішення Матері Церкви і буде слідувати шляхові єдності для блага українського народу та підтримає Автокефалію, котра буде надана, оскільки як Ваше Високопреосвященство знає, незважаючи на те, що хибно виголошується публічно, що вона є, єдиним вирішенням для вилікування церковної проблеми України, ми призиваємо на Вас Благодать та невимірну милість Бога отців наших, котрі правильно розділили Ороси та Канони віри у істині від мирських мотивів та нав’язувань.
У Вселенській Патріархії, 12 жовтня 2018 року
Вашого Високопреосвященства возлюблений брат у Христі,
[Підпис]
Варфоломій Константинопольський