План залучення молодих у військо. Що з цим не так?

Як на мене, занадто різка реакція багатьох блогерів та не-блогерів на план по залученню 18-24річних до війська – вона зовсім не про цей план.

Вона про те, що ті, хто зараз сумлінно перебувають на службі, відчувають себе зневаженими. Людям просто надали привід сказати про своє страждання, і от вони про нього стали казати.

Я раніше казав: крім тих, хто ВЖК у війську, у нас, за великим рахунком, більше нікого не буде!

Те військо, яке є – іншого не дано. Воно, те, що є – наша надія і опора. Саме це військо треба пестити і леліяти.

Чим довше людина воює – тим більше, за інших рівних, благ вона має отримувати.

Ставка на нових – програшна, бо нових – мізер, а старих – сотні тисяч.

А ще – якість. За битого двох небитих дають.

***

Кажуть, що потічок людей, котрих мобілізовують в армію, невеликий, що витікає з армії СЗЧшниками, вбитими, пропалими без вісти і пораненими теж чимало.

Але я знаю, що якщо нормально вкластися у тих золотих, хто ще лишився, то у нас все вийде.

Не тільки кількостями людей треба мислити – а й їх якісними характеристиками. На війні буває так, що одна людина може бути вартою 10 інших. І навпаки, якийсь недолугий або зловредний солдат може нанести своїм же шкоду. Тому цінність бійця може змінюватися як в десятки разів за абсолютною величиною, так і міняти свій знак.

Головними мають бути не цифри людської маси, а сума якостей особистостей.

Ще раз – кількість мобілізованих і кількість втрат не пояснює достатнім чином зміну боєздатності війська. Набагато більшу силу має морально-психологічний стан тих, хто зараз служить, їх організованість. затребуваність, реалізованість, професіоналізм, навченість і мотивованість.

Скільки надії є у них на самих себе – стільки у нас і є шансів на перемогу.

Правило "найкраще – новачкам" є хибним, є протилежним тому, що треба робити. Звісно, новачків варто залучати. Але треба все ж найбільше наділять тих, хто найбільш досвідчений, вправний, успішний, стійкий. Тоді і новачки підтягнуться - бо вони будуть заходити не у поступову деградацію умов служби, а у процес зростання, як власного, так і армії загалом.