Чому для держави вигідніше експортувати товари з доданою вартістю?

На прикладі зерна.

Зерно — це сировина. У його виробництві задіяно менше людей. Зерно — це комодіті, а значить — є залежність від світових цін.

А печиво?

Для виробництва печива потрібні:

Млин (щоби зробити борошно), а значить — борошномели.

Виробнича лінія для виробництва печива — а це сотні людей з різним функціоналом та посадами.

Маркетинг та комунікації, щоби створити бренд і тримати його.

Печиво — це також виробництво пакування, логістика, витрати на харчування співробітників.

Окрім борошна можна використовувати іншу українську сировину: яйця, молоко, ягоди та фрукти, масло, жир, маргарин тощо.

Печиво створює замовлення для інших українських компаній!

Виробництво потребує обладнання. Переважно воно імпорте, але його можна локалізувати. А значить — роботу отримують інженери, механіки та науковці.

Міжнародна торгівля (коли ви продаєте печиво в інші країни)— це також взаємодія та обмін знаннями з закордонними партнерами.

Чим популярніший товар (попит на нього високий), тим більше його можна виробити, більше прибутку отримати, розширити виробництво, зробити більше замовлення для партнерів.

Це дуже приземлений та простий приклад — чому додана вартість для держави краща.

Бо державі потрібна не тільки експортна валюта, але й — більше робочих місць, податки, зрозумілий план зростання економіки, зменшення залежності від комодіті.

Звичайно, що і зерно потрібно продавати, але орієнтуватись виключно на експорт сировини — хибно.