Чому Трамп хоче Гренландію та чим вона важлива?
Чому Трамп хоче Гренландію? Раціональне і ірраціональне.
Коли ми шукаємо відповідь на це питання, треба розділяти раціональне і ірраціонально-популістичне. Раціональну важливість величезного острова для безпеки Європи, Північної Америки і Атлантичного океану важко недооцінити. Так само як у питанні майбутньої безпеки і майбутнього ж засвоєння Арктики. Ірраціональні політичні амбіції Трампа цей компонент не затьмарюють, але дуже спотворюють.
Чому Гренландія важлива? Багато ресурсів. Стратегічне значення для контролю над Арктикою. Його значення, швидше за все, лише зросте, оскільки зміна клімату відкриває нові торгівельні шляхи поблизу Північної Америки. Питання безпеки теж важливі – острів у центрі боротьби за Арктику між США, Китаєм і Росією.
Коли Трамп вперше висловив зацікавленість у купівлі Гренландії у 2019 році, він назвав це "великою угодою з нерухомістю" та наголосив на економічних аспектах відлучення її від Данії. Цього разу його фокус змінився. "Нам потрібна Гренландія для цілей національної безпеки", згадуючи про необхідність стримування російських і китайських кораблів, які діють в арктичних водах.
Данія відхилила можливість продажу Гренландії (бо долю острова мають вирішувати гренландці), але продовжує співпрацювати зі США щодо безпеки. Тим більше що американська військова присутність на острові вже давно переважає данську. На базі Пітуффік розміщено 200 військових і 450 допоміжних співробітників, і вона є частиною системи раннього попередження про ракетну загрозу.
До речі, перед створенням Пітуффіку як бази Гаррі Трумен пропонував купити острів за $100 млн, але Данія відмовилась. Данія всю дорогу була готова домовлятися про розширення співробітництва, тим більше королівство завжди було дуже поступливим до США у питаннях острова.
Проте агресивна позиція Трампа – що загрожує союзнику по НАТО – скоріше перешкоджає спробам США зміцнити свою позицію у Гренландії. Джон Болтон, наприклад, вважає, що Трампу було б розумно "закрити рот" і дозволити дипломатам США, Данії і Гренландії виробити нові відносини. Але Донні, схоже, не прислухається до цієї поради, підкреслюючи, що Данія повинна відмовитися від Гренландії, "тому що вона нам потрібна для національної безпеки".
Данія вже заявила, що інвестує до $2 млрд у нові кораблі, безпілотники, екіпажі на собачих упряжках (так, там інший транспорт досі не те щоб дієвий) і збільшить Арктичне командування. А також розширить злітно-посадкову смугу аеропорту, щоб прийняти F-35 літаків на острові.
Сама Гренландія давно прямує до незалежності, але залежність від зовнішніх інвестицій та гарантій безпеки ускладнює цей процес. Без допомоги Європи чи США острів сам себе ніколи захистити не зможе через величезні розміри і мінімальне населення (найбільший острів населяє лише 57 000 жителів).
А економічне виживання залежить від постійного фінансування з боку Данії та ЄС. У цих умовах грати "на незалежність" Гренландії зрозуміла стратегія для США. Як це, у принципі, робить Китай.
Якщо острів зрештою проголосує за незалежність від Данії, він може доєднатися до США на умовах Мікронезії чи Маршаллових островів – уклавши угоду про вільну асоціацію. Ці території у внутрішніх питаннях автономні, при цьому використовуються як важливі бази США у Тихому океані. Відповідно, Трамп має довести, що США здатні запропонувати Гренландії конкретні вигоди, а не лише використовувати острів у власних цілях.
Але головними мотивами у всьому цьому руху є все ж особисті амбіції, адже безпекові питання можна вирішувати нормальною співпрацею з островом і Данією. Трамп, який є фанатом Вільяма Мак-Кінлі (президент 1897-1901, застрелений), хоче теж щось здобути. Той здобув Пуерто-Рико (досі не штат) і Гавайські острови (які стали штатом разам з Аляскою за Ейзенхауера).
Зрештою, Трамп вважає розширення США важливою складовою своєї спадщини. Адже "за останні 70 років ми не додали жодного "нерухомого майна" до нашого портфоліо", каже один з його радників.
Моралі не буде.