Чому під час криз люди стають релігійними

Для знавців моделей еволюції мислення це просто академічний кейс.

(Всіх інших прошу гортати далі, вибачте.)

1. Тривалий стрес і страждання призводять до падіння на один, два, три щаблі по вертикалі розвитку.

2. Людина з модерним раціональним критичним мисленням ("помаранчевий" рівень) може утриматися на цьому рівні, а може впасти.

3. Ця людина би впала на попередній рівень ("синій"), якби там були потужні й авторитетні інституції -- релігійні. Але для цієї помаранчевої людини "сині" церкви -- не авторитет, адже вона себе вважає атеїстом. Тому не затримується й падає далі.

4. Разом із нею падає "синя" людина з традиційним патерналістським мисленням (таких в суспільстві більшість), якщо вона розчарована у церкві (можливо, у критичний момент не отримала необхідну допомогу абощо), або якщо вважає себе атеїстом, або якщо вірить у "совок" (таких псевдоатеїстів чимало, і це добре видно на моделі Інґлгарта, де вони рухають нашу точку по осі релігійності далі реальної поширеності релігій).

5. Якщо нема де зупинитися, ці двоє падають до найнижчого рівня в суспільстві -- "фіолетового" магічного мислення (одинак може впасти ще нижче, але ж ми люди, у нас є спільноти). І тут їх зустрічають конспірологи, сайєнтологи, карти Таро, гороскопи і, звичайно, стара добра магія.

Висновок.

Для людини: якщо важко, ідіть краще в церкву, костьол, молитовний дім, мечеть, синагогу. Там принаймні ви збережете свій "дах" від великого падіння.

Для релігійних громад: ваш вихід, панове. Включайтеся на повну.