Православні в ОРДЛО з кокошніка перейдуть на хіджаб
Сьогодні продовжу розмову про те, що мене дуже турбує: заселення росією окупованих територій. Звісно турбує, бо це моя земля, наша земля, українська земля, не зважаючи на окупацію, на людей, які на неї тимчасово мешкають. Кордони моєї країни для мене не змінні, як би там не гралися політики, а Довжанськ, Луганської області, це перше місто з якого в Україні починається ранок. Луганщина – світанок України. Так було, так є й так буде завжди.
Тому новини з ОРДЛО, це болюча тема й болючі новини.
Заселення ОРДЛО вихідцями з росії, при чому це здебільшого так звані "багатонаціональні росіяни", так називають громадян росії неслов’янської зовнішності, відбувається шаленими темпами. Наразі ОРДЛО виглядає більш схоже на мусульмансько-бурятську країну ніж на Схід України, який ми пам’ятаємо. Місцевого, якщо можна так сказати, корінного населення, вже дуже мало.
ОРДЛО це зараз рай для бурятів, якутів, дагестанців, чеченців, таджиків. Звісно я не проти інших народів, кольору шкіри, іншої мови, релігії, як що вони не є окупантами на моїй землі. А усі ці родини, люди, які масово заселяються в ОРДЛО, скуповують чи отримують кинуту біженцями нерухомість, є окупантами, тому моя толерантність цього разу нульова.
ОРДЛО втратило свою ідентичність. Не треба зараз про те, що тут її не було, бо так званий "Донбас" це штучне утворення, бо ж промислові міста зростали за рахунок того, що сюди їхали на розбудову шахт люди з усіх республік срср. Більшість промислових міст Донбасу, мають рік народження 1935-1957, саме в цей час відбувалася індустріалізація Донбасу. Але корінне населення тут було, україномовне, вишите, хліборобне. Були вишиванки, були українські пісні, а потім тут відкрили російські школи й сказали, що бути селюком, це моветон й Донбас за кілька десятиліть став російськомовним, мультикультурним.
Ось це й була окупація, наразі ми бачимо її другу серію. Звичний сценарій. Такий звичний для росіян, бо вони це робили неодноразово й кожен раз успішно.
Саме тому ця тема так болить. Окупація, це не тільки військові, зброя, а зміна, повна чи часткова зміна населення. Саме зміна населення є однією з стратегій путіна по окупації України. Слухняне, вдячне, бо ж їх витягли з напівзгнивших "потемкинских деревень" й привезли у розвинути міста, де є тепло, вода у крані, унітаз й абрикоси на вулиці.
Щоб не покинути цей рай ось ці заселенці зроблять усе: навіть будуть просити громадянство України й плакати, що вони ошукані путіним люди, яким більше немає де жити. Але вони завжди будуть вірними путінцями, які будуть ненавидіти Україну та українців й виконувати накази росії, просувати її наративи.
Окупанти корінне населення виживають з території або знищують й заселяють її тими, хто завжди буде служити цій владі, хто буде вбивати, щоб не втратити новий дім, хто змінить на цій території геть усе: мову, культуру, релігію.
Саме це відбувається в ОРДЛО. Й якщо 10 років тому, коли починалася війна та окупація критична більшість мешканців ОРДЛО була вдячна та рада вітати окупантів бурятів та кадирівців, то зараз ті невеличкі групи місцевого населення, з жахом та подивом фіксують перетворення своєї "республіки" на бурятсько-чеченську. Чоловіків ОРДЛО росія успішно утилізувала, а на їх місто прийшли нові господарі життя. А з ними нові правила, порядки, віра, релігія, закон.
Ось зараз заселення ОРДЛО досягло такого рівня, що знімають з "посад" керівників міст й ставлять на їх місто вихідців з росії. Колаборанти відбудували росії "руський мир" й відслуживши стали непотрібні господарям. Про це я розповім більш детальніше трошки згодом. А зараз та сама історія однієї фотографії, вірніше, це соціальна історія з життя ОРДЛО, уже яскрава та показова.
У соцмережах ОРДЛО місцева мешканка опублікувала фото жінки у хіджабі, яка чекала дитину на дитячому майданчику. Зараз таких людей в ОРДЛО дуже багато, ви зрозуміли чому. Так, усі ці люди приїхали в ОРДЛО, бо їм надали квартири, бо їх чоловіки або воюють, або працюють в місцевих "адміністрації" чи "поліції" чи є бізнесменами, які зараз підібрали майже увесь бізнес в ОРДЛО.